Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру: - Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш. - Яблуне,якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно,ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обуреновідказав вітер. - Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня. - Ая не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток таінших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер. - Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить. Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула: - Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки. Яблуня знов звернулась до вітру: - Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям. - Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.
139 votes Thanks 241
відмінниц
Ну твір гарний, але у першому реченні там де розповідалось про те, що: "зустрілись яблуня з вітром", Яблуня і Вітер були повинні написані з великої букви тому, що вони головні дієві особи!
Answers & Comments
Verified answer
Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру:- Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш.
- Яблуне,якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно,ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обуреновідказав вітер.
- Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня.
- Ая не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток таінших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер.
- Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить.
Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула:
- Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки.
Яблуня знов звернулась до вітру:
- Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям.
- Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.