Ответ:

Сьогодні , коли ми з класом завітали з ексурсією до дельфінарію, зі мною трапилось щось дивне.  Поважний і старий на вигляд дельфін підплив до самого скла, яке розділяло  мільйони літрів аквіріумної води і невеличкий коридор, по якому проводили гостей дельфінарію,    й почав  усіма способами звертати на себе увагу.

- Гей, юначе,- я спинився і здивовано оглянув кімнату, - я, взагалі-то  тут, - роздратований голос лунав з іншої сторони скла.   зрозуміши це, я опустив очі й побачив того самого дельфіна.

- Ти розмовляєш? - моєму здивуваню не було меж.

- А ти не чуєш?- Саркастично питає риба.

- Чую...

- От і чудово. Я вже старий, дельфіняча молодь вважає мене божевільним через мої розповіді, то хоч ти послухаєш-.

-молодь?-

- А ну не перебивай! Знаєш, колись давно я жив не в цьому тісному акваріумі повному хлорки, а в безкрайньому солоному морі. Там плавало багато інших риб, морських коників скатів. Я відчував себе таким вільним. Мене нічого не обмежувало, але потім я попався в сітку рибаків і мене  закрили в цій скляній вязниці. Я втратив свою свободу.

Після цієї розмови я довго думав над словами про свободу дельфіна з дельфінарію.

Объяснение: