andriistepanow
В одному королівстві було снігове містечко "Сніжниця". Синє безкрає небо було заповнене почуттямрадості та надіїу світле майбутнє. В цьому летіламалесенька сніжинка. Вона така тендітна, такабеззахисна. Вітерець підносить її тов один, товінший бік. Вона танцюєу повітрі, а перед самоюземлею вона зриваєтьсяз новою силою, ніби знає,що цев останнє.І знов вітер закружив її, і вона, безсила,спустилася мені на долоню. І вмить зникнула.Може вона злякалася чогось? На її місцізалишилася лише сльоза. Можливо, сніг – це всісльози, які ми так старанно ховали довгий час відсторонніх очей?А ось злетіла ще сніжинка. До неїприєдналася ще одна. Вони такі схожі і водночастакі нескінченно різні. Танцюючи, вони нібирозмовляють. Чи-то мені вже здається? Ні, вонирозмовляють, безперечно розмовляють…З цими думками Катруся поверталас ядодому по першому зимовому снігу. Вона буланастільки збентежена долею цих двох сніжинок,що вона не змогла перестати думати про них щедовгий час. Вночі їй примарилося. Маленькасніжинка вперше побачила сонячне світло: «І чомувсі вважають, що світло страшне? Ховаються віднього? Невже це так?А на перший погляд вонотаке лагідне, таке ніжне! Ні! Не вірю! Не можецього бути! І її міркування порушила старасніжинка. Потроху сутеніє і рожево-біле небо стаєпопелястим, а згодом і темно-синім. На вулицяхвимикають ліхтарі. І в їх лимонно-жовтім світлітанцюють сніжинки. Вони кружляють, блищать ім’яко лягають вже на білу землю. Зручновлаштувавшисьу теплій квартирі на підвіконні, ядивлюся на випадкових перехожих. Навколожвідбувається дивне дійство – перетворення цілогоміста на казкове снігове містечко. Як приємновідчувати на обличчі холодок від снігу, чути як вінтане, сидіти і споглядати за сніговими чудесамизвікна. Виникає бажання намалювати картину того,щоя бачу або сфотографувати. Адже кожного разувсе виглядає по-інакшому. Міс то готується доНового року, все блищить від різнокольоровихгірлянд. Люди купують подарунки. Всі готується дочарівної ночі.
Answers & Comments