Симпатична АНС складається з центрального й периферичного відділів (рис. 5.1). Центральний відділ розташований у бокових рогах спинного мозку від 1-го грудного до 3-го поперекового сегментів. Периферичний – складається з нервових волокон і вузлів паравертебральних (біляхребтових) і превертебральних (передхребтових). Паравертебральні вузли розташовані посегментно двома ланцюжками по боках хребта, утворюючи правий і лівий симпатичні стовбури. Превертебральні вузли – це вузли периферійних сплетень у грудній і черевній порожнинах (черевне, брижове, верхнє і нижнє).
Симпатичні нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім через прегангліонарні (передвузлові) волокна – білу сполучну гілку – прямують до відповідного вузла (ганглія) симпатичного стовбура. В ньому одні волокна переходять на постгангліонарний (післявузловий) нейрон, який прямує до органів (кровоносних судин, потових залоз). Другі – проходять через вузол симпатичного стовбура не перериваючись (транзитом) і надходять до превертебральних вузлів, перемикаються в них, і далі, як постгангліонарні еферентні волокна, тягнуться до відповідних органів (легень та інших).
Існує думка, що, окрім еферентних волокон, симпатична нервова система має власні чутливі (аферентні) волокна (у міокарді). Залежно від локалізації
клітинних тіл, ходу й довжини гілок вони можуть бути поділені на дві групи. Перша група периферійних аферентних нейронів включає клітини, тіла яких локалізуються в превертебральних симпатичних вузлах. Одна з довгих гілочок прямує на периферію, інша – у бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довга гілочка цих чутливих клітин пов'язана з робочим органом. Короткі гілочки розподіляються в самому вузлі, синаптично контактують із вставними нейронами, а через них – з ефекторними нейронами і створюють тут місцеву рефлекторну дугу.
Парасимпатична нервова система
Парасимпатична АНС також має центральний і периферичний відділи. Центральний відділ складається з парасимпатичних ядер, закладених у середньому та довгастому мозку й крижових сегментах (2-4) спинного мозку. Периферичний відділ – вузли й волокна, що входять до складу окорухового (III пара), лицевого (VII пара), язико-глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) ядер і тазових нервів.
У середньому мозку на дні водопроводу лежить парасимпатичне додаткове окорухове ядро (ядро Якубовича – Едінгера – Вестфаля), відростки клітин якого прямують у складі окорухового нерва, переключаються у війковому вузлі (міститься в очній ямці) і закінчуються у м'язі, який звужує зіниці, та у війковому м'язі.
У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва міститься слиновидільне черепне (верхнє) ядро. Відростки його клітин входять до складу проміжного нерва, потім лицевого. Разом із гілками лицевого, а також трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають сльозової залози, залоз слизової оболонки носової і ротової порожнин (перемикаються в крилопіднебінному вузлі) та піднижньощелепної і під'язикової залоз (перемикаються у розташованому поряд піднижньощелепному вузлі).
Слиновидільне хвостове (нижнє ядро) дає початок парасимпатичним (секреторним) волокнам привушної залози, які виходять з мозку у складі IX пари (язико-глоткового нерва) і перемикаються у вушному вузлі.
Основна маса парасимпатичних волокон, які виходять з довгастого мозку, входять до складу блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного спинного (дорзального) ядра на дні ромбовидної ямки. Передвузлові волокна тягнуться до органів шиї, грудної і черевної порожнин, закінчуючись в інтрамуральних гангліях (всередині органів), вузлах щитоподібної та вилочкової залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході, шлунку, кишках, у підшлунковій залозі, печінці, нирках. Від інтрамуральних вузлів відходять післявузлові волокна, які іннервують ці органи.
Від крижових сегментів спинного мозку парасимпатичні передвузлові волокна прямують у складі вентральних корінців крижових нервів, а відділившись від них, утворюють нутряні тазові нерви. їхні гілки входять до підчеревного сплетення і закінчуються на клітинах інтрамуральних вузлів. Післявузлові волокна іннервують гладкі м'язи й залози нижніх відділів травного апарату, сечовидільні, зовнішні й внутрішні статеві органи.
Головним колектором чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв. Аферентні волокна його шийного відділу складають 80-90 %. Приблизно 20 % із них є мієлінізованими, решта – тонкі безмієлінові. Ці волокна передають інформацію від травного тракту, органів грудної та черевної порожнин. Утворені цими волокнами рецептори реагують на механічні, термічні, больові впливи, сприймають зміни pH та електролітного складу.
Answers & Comments
Ответ:
Симпатична АНС складається з центрального й периферичного відділів (рис. 5.1). Центральний відділ розташований у бокових рогах спинного мозку від 1-го грудного до 3-го поперекового сегментів. Периферичний – складається з нервових волокон і вузлів паравертебральних (біляхребтових) і превертебральних (передхребтових). Паравертебральні вузли розташовані посегментно двома ланцюжками по боках хребта, утворюючи правий і лівий симпатичні стовбури. Превертебральні вузли – це вузли периферійних сплетень у грудній і черевній порожнинах (черевне, брижове, верхнє і нижнє).
Симпатичні нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім через прегангліонарні (передвузлові) волокна – білу сполучну гілку – прямують до відповідного вузла (ганглія) симпатичного стовбура. В ньому одні волокна переходять на постгангліонарний (післявузловий) нейрон, який прямує до органів (кровоносних судин, потових залоз). Другі – проходять через вузол симпатичного стовбура не перериваючись (транзитом) і надходять до превертебральних вузлів, перемикаються в них, і далі, як постгангліонарні еферентні волокна, тягнуться до відповідних органів (легень та інших).
Існує думка, що, окрім еферентних волокон, симпатична нервова система має власні чутливі (аферентні) волокна (у міокарді). Залежно від локалізації
клітинних тіл, ходу й довжини гілок вони можуть бути поділені на дві групи. Перша група периферійних аферентних нейронів включає клітини, тіла яких локалізуються в превертебральних симпатичних вузлах. Одна з довгих гілочок прямує на периферію, інша – у бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довга гілочка цих чутливих клітин пов'язана з робочим органом. Короткі гілочки розподіляються в самому вузлі, синаптично контактують із вставними нейронами, а через них – з ефекторними нейронами і створюють тут місцеву рефлекторну дугу.
Парасимпатична нервова система
Парасимпатична АНС також має центральний і периферичний відділи. Центральний відділ складається з парасимпатичних ядер, закладених у середньому та довгастому мозку й крижових сегментах (2-4) спинного мозку. Периферичний відділ – вузли й волокна, що входять до складу окорухового (III пара), лицевого (VII пара), язико-глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) ядер і тазових нервів.
У середньому мозку на дні водопроводу лежить парасимпатичне додаткове окорухове ядро (ядро Якубовича – Едінгера – Вестфаля), відростки клітин якого прямують у складі окорухового нерва, переключаються у війковому вузлі (міститься в очній ямці) і закінчуються у м'язі, який звужує зіниці, та у війковому м'язі.
У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва міститься слиновидільне черепне (верхнє) ядро. Відростки його клітин входять до складу проміжного нерва, потім лицевого. Разом із гілками лицевого, а також трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають сльозової залози, залоз слизової оболонки носової і ротової порожнин (перемикаються в крилопіднебінному вузлі) та піднижньощелепної і під'язикової залоз (перемикаються у розташованому поряд піднижньощелепному вузлі).
Слиновидільне хвостове (нижнє ядро) дає початок парасимпатичним (секреторним) волокнам привушної залози, які виходять з мозку у складі IX пари (язико-глоткового нерва) і перемикаються у вушному вузлі.
Основна маса парасимпатичних волокон, які виходять з довгастого мозку, входять до складу блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного спинного (дорзального) ядра на дні ромбовидної ямки. Передвузлові волокна тягнуться до органів шиї, грудної і черевної порожнин, закінчуючись в інтрамуральних гангліях (всередині органів), вузлах щитоподібної та вилочкової залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході, шлунку, кишках, у підшлунковій залозі, печінці, нирках. Від інтрамуральних вузлів відходять післявузлові волокна, які іннервують ці органи.
Від крижових сегментів спинного мозку парасимпатичні передвузлові волокна прямують у складі вентральних корінців крижових нервів, а відділившись від них, утворюють нутряні тазові нерви. їхні гілки входять до підчеревного сплетення і закінчуються на клітинах інтрамуральних вузлів. Післявузлові волокна іннервують гладкі м'язи й залози нижніх відділів травного апарату, сечовидільні, зовнішні й внутрішні статеві органи.
Головним колектором чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв. Аферентні волокна його шийного відділу складають 80-90 %. Приблизно 20 % із них є мієлінізованими, решта – тонкі безмієлінові. Ці волокна передають інформацію від травного тракту, органів грудної та черевної порожнин. Утворені цими волокнами рецептори реагують на механічні, термічні, больові впливи, сприймають зміни pH та електролітного складу.
Объяснение: