Завершувалося навчання у школі, а літні дні приємно сповіщували про себе промінням сонця, яке все частіше почало заглядати у вікно.Вчитися вже зовсім не хотілося, а думка про поїздку з батьками на море, про яку я мріяла ще з зими, гріла мені душу.Пролунав дзвоник – і я енергійно закинула всі книжки та зошити в портфель, після чого побігла додому.Йдучи вже звичною стежкою, я насолоджувалася теплою погодою, помірним коливанням дерев на прохолодному приємному вітерці та думками про подорож.Я уявляла, як я прийду до дому і побачу вже зібрані валізи і заклопотаних батьків.Поринувши у свої мрії я не помітила, як швидко підійшла до дверей мого будинку.Коли я зайшла у коридор, а пізніше у кімнату, я не побачила звичних зборів, якими займалися батьки перед мандрівкою куди небудь.Замість того я побачила, як тато шукав щось в аптечці, а мама лежала у ліжку з сумним лицем, дивлячись на термометр.Мама вже давно не відчувала запаху та смаку, але тепер я точно зрозуміла - на море ми не поїдемо, дякуючи коронавірусу!