Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравимипромінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісеньдзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, начепофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляєу повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йтидоріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. Авітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощідостиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїмивічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тількисвіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих віткахблискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — веселасусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки,нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючинебесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.