Пригода.

... Сонце швидко сідало за лісом, і хлопці незчулися, як воно зовсім зникло за обрієм. Вмить у лісі стало тихо-тихо, не чути птахів, лише сухі соснові голки шерхотіли під ногами. Поступово вони почали змерзати, адже їх охоплював вологий морок темного лісу. Тепер вони остаточно зрозуміли, що заблукали в присмерку. Стало сумно і лячно: адже хлопці добре знали, що тут водяться хижі звірі, от-от вони вчують людей за запахом і тоді...

Було їм відомо, що десь недалеко є тут і хатинка лісника. Але як знайти її у такій темряві? Вони зупинилися і стали прислуховуватися: може, собака лісниковий загавкає, а може й світло з його віконця через віти проб"ється... Аж ось почулося дзюркотіння - це ручай давав про себе знати десь зовсім близько. Хлопці пішли на звук і невдовзі опинилися на його березі. А лісникова хатка - вони знали - тут зовсім вже поруч. Ось і світло від лампи заблимало, і собака, їх почувши, озвався. А ось і сам лісник на ганок вийшов...

Запросив він хлопців до своєї хати, нагодував вечерею, поклав спати. А ранком випровадив, дорогу показав...