Україна - моя рідна країна. Можливо сьогодні, вона переживає тяжки для її існування часи, але завжди хочеться вірити, що все таки наша Держава стане сильною, могутньою, дружньою. Моя країна, - найбагатша земля, плодовита, родюча. Здається, працюй собі і живи приспівуючи, процвітай тай радій піднімаючи на ноги молоде покоління. Але ж знову на горизонті нова біда, - це єлектронне рабство. Рабство, яке повинне охопити все навкруги.
 Толетарний контроль - лагер, де кожної особи буде пригнічене сумління, воля. Сьогодні кажуть, що це буде добре. Не буде шахрайства, не буде крадіжок, не буде терроризму. Все під контролем. Але чи це є правда? Боюся назвати цей режим правдою. Молоде покоління у біді. Напревеликий жаль, що молоді хлопці і дівчата, дорослі та люди старшого віку не вдумуючись у цю новизну політики, схиляючи голову, покірно піддаються цьому.
 І що можна сказати про майбутне нашої рідної України, якщо населення в цілому буде зомбіроване. Людина не зможе відчувати ту істинну радість, щастя, добрі почуття любові, дружности, миру та спокою у своїй душі, і всього прекрасного що дароване нам Богом. Тож будьмо розумніші, не піддаваючись на різні новинки, які замилюють наш зір і обіцяють нам волю, щастя і добробут.