Ответ:

Ніхто на білому світі не переживає за дітей, як мама і тато. Скільки б не було людині років, два роки чи сорок років, для мами він завжди залишається дитиною. Тільки батьки щиро будуть переживати, вірити, сподівається, молиться за благополуччя свого чада. Навіть під час хвороб мама буде просити Бога перенести всю біль і тяготи на її плечі, тільки б її малюкові стало легше. Під час ВВВ батьки віддавали останній шматок хліба дитині, а самі залишалися голодними.

Мама прагне створити всі умови для комфорту свого малюка. Не дарма кажуть у народі, краще людина почувається в батьківському домі, місці, де він виріс, став дорослим, ходив у школу, а найголовніше, де живуть його мама і тато. Незалежно від віку, людина завжди потребує батьків. Втрачаючи їх, ми позбавляємося частини свого серця.