Объяснение:

На весні розквітали трави. І ось підняла свою голівку квіточку, на сонечку переливався блакитний квіт. Поглянувши навкруги вона заговорила:

- Ну ось, зовсім одна. Що ж робити?

- А як же я? Хіба мене не бачиш зовсім, - озвався будяк, що також виріс під весняним сонечком. Та лише зверху поглянула.

Ось час йшов і йшов. Одного яскравого ранку біг хлопчик. Ледве не наступив на наших головних героїв. Поглянув він на квіточку. А та ще більше запишалася, що вся увага лише їй. Розгледів її лобуряка. Хоп. Зірвав та побіг.

Залишився чортополох, звичайнісінький собі будяк. А ось, як зовнішність його врятувала. Був би гарною квіткою, відправився би до букету, що хлопчик викине. Так буде далі рости та набиратися сили.