Объяснение:

На весні розцвіли дві рослинки. Одна гарненька з блакитними цвітом, гордо піднімала личко до сонця. Друга ж звичайнісінький собі будяк.

Ось оглянулася квітка, а поряд нікого. Лиш чортополох якийсь.

- Хммм. Зав’яну ж. Взагалі сумно на одинці

- А я хто ж? - зажурився будяк.

- Ти? Навіть і не помітила тебе. Кому ти потрібен такий? Он листя навіть не зелене.

- А яке ж воно? - здивовано запитав він.

- Зелене. Але недостатньо - відвернувшись мовила квітка. Не панська справа, з такими неосвіченими патякати.

Йшов час. Почало пекти сонце, люди все частіше виходили на прогулянку. І ось біжить хлопчик. Біжить, біжить. Ледь не наступив на наших героїв.

Нахилився і поглянув на квітку. Чортополоха навіть і не помітив. Дивиться, дивиться. Запишалася вже рослинка, що так багато уваги, і вся для неї.

Бум. І зірвав.

Посміхнувся будяк, зазнався. Хоч якісь та й і є плюси, бути звичайним.