Відповідь:Переосмислюючи історію раннього українського книжництва, не можна не зауважити однієї посилюючої з роками печальної тенденції: переважна більшість рукописних шедеврів, що творилася нашими пращурами на землях стародавньої України-Руси, незабаром, у результаті наглих грабунків, вивозилася здебільшого в північному напрямку й ніколи вже назад не поверталася. Більше того, поширювалась згодом там методом переписування, прилаштування змісту до тамтешніх мовних особливостей, все більшого віддалення  твору від первісного вигляду. З втратою оригіналів київського походження з усіма явними ознаками  тогочасної української мови такі книги нібито ставали вже витвором і  власністю іншого народу. Однак навіть за цих умов з таких сторінок не вдавалося протягом століть витравити головного: української сутності, особливостей мови, авторської позиції та стилю, ідейного й тематичного стрижнів, базованих на вироблених народом культурних традиціях.

Пояснення: