Твір-роздум над оповіданням “Останній дюйм”“Останній дюйм” захоплює нас не так збігом дивовижних обставин, як своїм внутрішнім драматизмом. Герой, пілот, береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб за будь-яку ціну врятувати сина, а головне – зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой “останній дюйм”, який відділяв його від власної дитини.Деві – десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батькоГоловна ⇒ Українські твори ⇒ Твір-роздум над оповіданням “Останній дюйм”

Твір-роздум над оповіданням “Останній дюйм”

У своїх оповіданнях Олдрідж прагнув покатати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: “У мене є оповідання “Останній дюйм”. Його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі.

Насправді ж – це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації…

Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…”

Оповідання

“Останній дюйм” захоплює нас не так збігом дивовижних обставин, як своїм внутрішнім драматизмом. Герой, пілот, береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб за будь-яку ціну врятувати сина, а головне – зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой “останній дюйм”, який відділяв його від власної дитини.

Деві – десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько

– стороння людина, “різка й небагатослівна”. Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не випливе з морської глибини.

Поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що сталося. Уперше Бен придивляється до сина і думає: “Він, здається, хлопець розвинутий”. Так, цей хлопчина “був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невимовний характер”.

Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він загине, Деві залишиться сам, і його не скоро знайдуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть.

У вирішальну мить Деві зосереджений, уважний. Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка. Здасться, він і сам подорослішав. У нього з’явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька.

Так, справді, у житті не раз настають або залишаються останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, яке подарував йому син.

Тема відповідальності є однією з найважливіших в оповіданні, бо людина – творець своєї долі. Письменник підкреслює, що людина – досконалий витвір природи і мусить бути достойна того місця, котре займає в ній.