Пісня... Для неї характерне те, що почуття передаються так, що неодмінно викликають відгук у душі кожного з слухачів. Центральними у пісні є індивідуальні переживання людей, тому вона здатна розбудити відповідні почуття як у того, хто співає, так і у того, хто слухає пісню.
Довге життя пісні залежить від міри глибини і правдивості вираження в ній того, що думає і відчуває народ. Хороша лірична пісня кожному новому поколінню в тій чи іншій мірі говорить саме про його почуття, його переживання.
Український народ справедливо вважається народом дуже музичним. Українська пісня має визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях.
Як чудово співають українські селяни! Прості люди, що не мають музичної освіти! Керуючись вродженою музичністю, вони ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на голоси, і кожен упевнено веде свою партію. Це мистецтво передалося їм від діда-прадіда.
А український церковний спів! Він дивує й заворожує своїми стародавніми розспівами. Недарма колись у давнину кожна дитина навіть у найглухішому українському селі ходила вчитися співати у церковному хорі – ось звідки у нас такі таланти.
В українських піснях здавна співають про любов і сім"ю ("В саду ходила, квіти збирала», «Дозволь, мати, вдову взяти», «Ой три шляхи широкії докупи зійшлися», «Ой у полі три криниченьки» ); про щоденні клопоти селянина («Ой зацвіла рожа край вікна», «Та немає гірш нікому», «Посадила огірочки», «Ой матінко-зірко», «Ой піду я лугом», «А в неділю пораненько»). Українці люблять піснею пожартувати, посміятися над неробами («А в нашого Омелечка», «Продай, милий, сірі бички», «Ой під вишнею», «Ти сказала в понеділок», «Грицю, Грицю, до роботи», «Чи не той то Омелько» і багато сотень інших).
Українські пісні набули світової слави, дякуючи видатним українським співакам, серед яких Анатолій Солов"яненко, Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Євгенія Мірошниченко, Бела Руденко, Ніна Матвієнко, Юрій Богатиков, Михайло Гришко, Лідія Забіляста…
Творчість українських композиторів М. Лисенка, В. Леонтовича, К. Стеценка, Бориса Лятошинського, Валентина Сильвестова, Мирослава Скорика, Володимира Івасюка та інших музичні фахівці Європи давно вже назвали «новим словом у музиці».
Отже, з усього вищевикладеного можна зробити такий висновок:
українська пісенна лірика, якою ми маємо право пишатися, лежить в глибинах талановитості, співучості, музичної природної обдарованості українського народу.
Answers & Comments
Пісня... Для неї характерне те, що почуття передаються так, що неодмінно викликають відгук у душі кожного з слухачів. Центральними у пісні є індивідуальні переживання людей, тому вона здатна розбудити відповідні почуття як у того, хто співає, так і у того, хто слухає пісню.
Довге життя пісні залежить від міри глибини і правдивості вираження в ній того, що думає і відчуває народ. Хороша лірична пісня кожному новому поколінню в тій чи іншій мірі говорить саме про його почуття, його переживання.
Український народ справедливо вважається народом дуже музичним. Українська пісня має визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях.
Як чудово співають українські селяни! Прості люди, що не мають музичної освіти! Керуючись вродженою музичністю, вони ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на голоси, і кожен упевнено веде свою партію. Це мистецтво передалося їм від діда-прадіда.
А український церковний спів! Він дивує й заворожує своїми стародавніми розспівами. Недарма колись у давнину кожна дитина навіть у найглухішому українському селі ходила вчитися співати у церковному хорі – ось звідки у нас такі таланти.
В українських піснях здавна співають про любов і сім"ю ("В саду ходила, квіти збирала», «Дозволь, мати, вдову взяти», «Ой три шляхи широкії докупи зійшлися», «Ой у полі три криниченьки» ); про щоденні клопоти селянина («Ой зацвіла рожа край вікна», «Та немає гірш нікому», «Посадила огірочки», «Ой матінко-зірко», «Ой піду я лугом», «А в неділю пораненько»). Українці люблять піснею пожартувати, посміятися над неробами («А в нашого Омелечка», «Продай, милий, сірі бички», «Ой під вишнею», «Ти сказала в понеділок», «Грицю, Грицю, до роботи», «Чи не той то Омелько» і багато сотень інших).
Українські пісні набули світової слави, дякуючи видатним українським співакам, серед яких Анатолій Солов"яненко, Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Квітка Цісик, Євгенія Мірошниченко, Бела Руденко, Ніна Матвієнко, Юрій Богатиков, Михайло Гришко, Лідія Забіляста…
Творчість українських композиторів М. Лисенка, В. Леонтовича, К. Стеценка, Бориса Лятошинського, Валентина Сильвестова, Мирослава Скорика, Володимира Івасюка та інших музичні фахівці Європи давно вже назвали «новим словом у музиці».
Отже, з усього вищевикладеного можна зробити такий висновок:
українська пісенна лірика, якою ми маємо право пишатися, лежить в глибинах талановитості, співучості, музичної природної обдарованості українського народу.