Дотепна і весела повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» розповідає читачам про вірну дружбу двох хлопців, про їх мрії, фантазії і витівки, про те, які добрі серця мають Ява і Павлуша – два нерозлучних товариша. Ці хлопці у відповідальні і вирішальні хвилини завжди виявляють милосердя, доброту і навіть сміливість.

З головними героями твору ми нещодавно познайомилися на уроках української літератури. Особисто мені ця історія показалася надзвичайно цікавою і мене дуже захопили події, які були описані автором. Основні персонажі повісті – Павлуша Завгородній і Ява Рень – не перший погляд звичайні підлітки, школярі, які мешкають у селі з цікавою назвою Васюківка. Вони, як і більшість їхніх однолітків справжні фантазери і бешкетники, «зривники дисципліни» і той же час надзвичайно добрі хлопці. Ява насправді має звичайне ім’я Іван, але прізвисько до нього назавжди пристало ще у півторарічному віці, коли хлопчик хотів себе назвати «Я – Ваня», а вийшло скорочено – Ява. З того часу оте «Ява» причепилося до нього, як реп’ях до собачого хвоста і майже всі односельці називали його саме так. У Яви було скуйовджене руде волосся, а його обличчя з самого народження було рясно вкрите веснянками. Він був енергійним і відчайдушним хлопцем, ініціатором різноманітних витівок и вигадок товаришів, причому приймав в усіх бешкетах найдіяльнішу участь. Ява Рень мріяв то метро прокласти під Васюківкою, то влаштувати у сели справжній бій биків у виступити разом із Павлушею у якості тореадорів, то організувати у школі художній театр. Але цей надзвичайний хлопчик був здатний не тільки бешкетувати. Наприклад, коли сталася прикра подія з перездачею екзаменів, Ява наполегливо готувався до перескладання екзамену з української мови, ховаючись на вигаданому «безлюдному» острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».

Кращим другом Яви і напарником в усіх його витівках був Павлуша Завгородній. Він був протилежністю свого товариша – спокійним і врівноваженим хлопцем. Він мріяв стати льотчиком, захоплювався малюванням, але не менш за Яву полюбляв різноманітні пригоди і таємниці.

Незважаючи на постійні витівки, «тореадори з Васюківки», як їх прозвали односельці і товариші, вони завжди мали найблагородніші наміри, але через брак знань і життєвого досвіду частіше всього потрапляли у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі обмірковували усі свої вчинки, усвідомлювали свої помилки але майже одразу вигадували та здійснювали чергову авантюру. Тому нам досить цікаво довідуватися про пошуки ними незнайомця з тринадцятої квартири, про зйомки в кіно, про допомогу друзів під час рятування рідного села від стихійного лиха, про незвичайне викриття двох місцевих “шпигунів”.

особисто мені добре зрозумілі наміри і бажання Яви та Павлуші, адже вони мої ровесники. Гадаю, що в образах «тореадорів з Васюківки письменник втілив розуміння справжньої дружби, розуміння того, що вона є великою силою, того, що важливіше за все завжди мати поряд з собою відданого і вірного товариша, якій піде за тобою в огонь і в воду, ніколи не зрадить і завжди прийде на допомогу в складній ситуації. Без таких ось «тореадорів» життя наше було б зовсім скучним і нецікавим, без них ми не гили б розуміти його цінність, його радощі та прикрощі.