Міщани у XIV-XVII ст. стан людей, які проживали в містах Литви та Польщі. Вони засновували цехи, які об'єднували ремісників за їхнім фахом. За соціальною структурою М. поділялися на три групи: патриціат — міські багатії, які мали провід, середнє міщанство та незаможне — плебс. Групи міщан різних національностей, віросповідання підлягали різним юрисдикціям. Як відомо, в містах Речі Посполитої магдебурзьким правом користувалися лише римокатолики. Участь українців у самоврядуванні була обмежена, тому українські міщани мусили вести боротьбу водночас проти соціального і релігійно-національного гніту. У цій боротьбі організацією українського міщанства стали братства. Завдяки їхній діяльності за часів, коли вищі стани почали полонізуватися, керівництво українським національним життям переходило до міщан. Зокрема, в XVI ст. українське міщанство стало осередком боротьби за національні права на релігійному, політичному й культурному полі. Воно також надало нового спрямування козацтву — зміцнило його активними, інтелектуально вищими силами, залучило до спільних національнополітичних змагань, надихнуло прагненнями державноговідродження України.