Перші поселення людини прямоходячої виникли на цій території приблизно 900-800 тисяч років тому в рамках так званої ашельської культури.
З V століття до н. е. відомо про Хлібний експорт з Північного Причорномор'я до Греції. У IV столітті н. е. на початку великого переселення народів степу Північного Причорномор'я займаються тюркськими племенами. У VIII столітті з'являється плуг і масово виникають городища — укріплені пункти місцевої знаті.
З IX століття в зв'язку з освоєнням нового торгового шляху «з варяг в греки» на його протязі формуються нові союзи племен. У 860 році київський князь Аскольд здійснює перший похід на Візантію. У 882 році після вбивства київських князів Олег стає правителем (регентом) за малолітнього князя Ігоря. При Святославові влада київських князів поширилася на всі східнослов'янські племена. При Володимирі було прийнято християнство з Візантії в якості державної релігії (988[1]). При Ярославі Мудрому (починаючи з 1016 року) видано звід законів — Руська Правда. Права місцевих династій були визнані на Любецькому з'їзді (1097), після 1132 року розпад Київської Русі став незворотнім.
Феодальна і політична роздробленість сильно послабили давньоруську державу. Після монгольської навали 1237-1240 князівства опинилися в залежності від Золотої Орди.
У 1321 році литовський князь Гедимін у битві на річці Ірпінь розбив об'єднану армію південноруських князів, після чого завоював Київ, Переяславль, Білгород та інші ослаблені монгольською навалою міста. У 1362 році литовський князь Ольгерд, розбивши армії Золотої Орди в битві біля синіх Вод, остаточно включає більшу частину удільних князівств до Чорного моря до складу Великого князівства Литовського. Польське королівство захопило Галицьку і Холмську землі (остаточно в 1387).
Після Люблінської унії 1569 року Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі. Протягом XVI століття створюються три литовських статути. У 1596 році Брестська унія Православної Церкви Київської митрополії з Католицькою Церквою викликала перехід у католицизм частини російської знаті.
У 1648 році запорізькі козаки підняли повстання, яке очолив Богдан Хмельницький. У 1654 році була скликана Переяславська Рада, яка заявила про перехід підконтрольних повсталим територій під протекторат Росії.
Після розділів Польщі Правобережна Україна, Волинь і Поділля в 1772-1795 роках були включені до складу Російської імперії.
Після розпаду Російської імперії 20 листопада 1917 року була проголошена Автономна Українська Народна Республіка, а в грудні 1917 року в Харкові — Українська Народна Республіка рад. 9 (22) січня 1918 року УНР проголосила незалежність. Однак революція і громадянська війна завершилися встановленням радянської влади і утворенням Української РСР, що займала більшу частину території сучасної України[2]. У 1922 році Українська РСР стала однією з держав-засновників СРСР.
Восени 1939 року з початком Другої світової війни Західна Україна за домовленостями СРСР з Німеччиною була зайнята Червоною Армією і приєднана до УРСР.
У 1940 році за домовленістю з Румунією до УРСР була приєднана південна частина Бессарабії, Північна Буковина та Область Герца.[ ⇨ ], одночасно до складу новоствореної Молдавської РСР зі складу Української РСР була передана значна частина скасованої Молдавської АРСР. У 1945 році до складу України було включено Закарпаття, а в 1946 році до складу Польщі був переданий Перемишль. У 1948 році з Румунії до складу Української РСР були передані Чорноморський острів Зміїний і ряд невеликих островів у дельті Дунаю. У 1951 році був обмін з Польщею ділянками територій. У 1954 році відбулася передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР.
Після серпневого путчу в Москві, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила незалежність України. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, в бюлетень було включено питання " Чи підтверджуєте Ви акт проголошення незалежності України?». Явка на референдум по Республіці склала 84,18 % (31 891 742 чол.), з яких 90,32% відповіли «так, підтверджую», а 7,58 % «ні, не підтверджую»[3]. У 1994 році Україна, Росія, США і Великобританія підписала Будапештський меморандум, за яким Україна відмовлялася від ядерних озброєнь на користь Росії в обмін на гарантії територіальної цілісності.
У 2004 і 2014 роках на Україні відбулися кольорові революції. У 2014 році Росія де-факто (незаконно) приєднала Крим, з квітня 2014 року на сході України триває збройний конфлікт.
Answers & Comments
Ответ:
Перші поселення людини прямоходячої виникли на цій території приблизно 900-800 тисяч років тому в рамках так званої ашельської культури.
З V століття до н. е. відомо про Хлібний експорт з Північного Причорномор'я до Греції. У IV столітті н. е. на початку великого переселення народів степу Північного Причорномор'я займаються тюркськими племенами. У VIII столітті з'являється плуг і масово виникають городища — укріплені пункти місцевої знаті.
З IX століття в зв'язку з освоєнням нового торгового шляху «з варяг в греки» на його протязі формуються нові союзи племен. У 860 році київський князь Аскольд здійснює перший похід на Візантію. У 882 році після вбивства київських князів Олег стає правителем (регентом) за малолітнього князя Ігоря. При Святославові влада київських князів поширилася на всі східнослов'янські племена. При Володимирі було прийнято християнство з Візантії в якості державної релігії (988[1]). При Ярославі Мудрому (починаючи з 1016 року) видано звід законів — Руська Правда. Права місцевих династій були визнані на Любецькому з'їзді (1097), після 1132 року розпад Київської Русі став незворотнім.
Феодальна і політична роздробленість сильно послабили давньоруську державу. Після монгольської навали 1237-1240 князівства опинилися в залежності від Золотої Орди.
У 1321 році литовський князь Гедимін у битві на річці Ірпінь розбив об'єднану армію південноруських князів, після чого завоював Київ, Переяславль, Білгород та інші ослаблені монгольською навалою міста. У 1362 році литовський князь Ольгерд, розбивши армії Золотої Орди в битві біля синіх Вод, остаточно включає більшу частину удільних князівств до Чорного моря до складу Великого князівства Литовського. Польське королівство захопило Галицьку і Холмську землі (остаточно в 1387).
Після Люблінської унії 1569 року Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі. Протягом XVI століття створюються три литовських статути. У 1596 році Брестська унія Православної Церкви Київської митрополії з Католицькою Церквою викликала перехід у католицизм частини російської знаті.
У 1648 році запорізькі козаки підняли повстання, яке очолив Богдан Хмельницький. У 1654 році була скликана Переяславська Рада, яка заявила про перехід підконтрольних повсталим територій під протекторат Росії.
Після розділів Польщі Правобережна Україна, Волинь і Поділля в 1772-1795 роках були включені до складу Російської імперії.
Після розпаду Російської імперії 20 листопада 1917 року була проголошена Автономна Українська Народна Республіка, а в грудні 1917 року в Харкові — Українська Народна Республіка рад. 9 (22) січня 1918 року УНР проголосила незалежність. Однак революція і громадянська війна завершилися встановленням радянської влади і утворенням Української РСР, що займала більшу частину території сучасної України[2]. У 1922 році Українська РСР стала однією з держав-засновників СРСР.
Восени 1939 року з початком Другої світової війни Західна Україна за домовленостями СРСР з Німеччиною була зайнята Червоною Армією і приєднана до УРСР.
У 1940 році за домовленістю з Румунією до УРСР була приєднана південна частина Бессарабії, Північна Буковина та Область Герца.[ ⇨ ], одночасно до складу новоствореної Молдавської РСР зі складу Української РСР була передана значна частина скасованої Молдавської АРСР. У 1945 році до складу України було включено Закарпаття, а в 1946 році до складу Польщі був переданий Перемишль. У 1948 році з Румунії до складу Української РСР були передані Чорноморський острів Зміїний і ряд невеликих островів у дельті Дунаю. У 1951 році був обмін з Польщею ділянками територій. У 1954 році відбулася передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР.
Після серпневого путчу в Москві, 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила незалежність України. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, в бюлетень було включено питання " Чи підтверджуєте Ви акт проголошення незалежності України?». Явка на референдум по Республіці склала 84,18 % (31 891 742 чол.), з яких 90,32% відповіли «так, підтверджую», а 7,58 % «ні, не підтверджую»[3]. У 1994 році Україна, Росія, США і Великобританія підписала Будапештський меморандум, за яким Україна відмовлялася від ядерних озброєнь на користь Росії в обмін на гарантії територіальної цілісності.
У 2004 і 2014 роках на Україні відбулися кольорові революції. У 2014 році Росія де-факто (незаконно) приєднала Крим, з квітня 2014 року на сході України триває збройний конфлікт.