Ответ:

Мені подобається і безстрашність, сміливість Максима. Його природний розум, кмітливість. “Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок”, – пише Іван Франко. Я ніби бачу, як пихатість боярської служби поступово переходить у повагу до Максима. Адже він дає розумні поради,а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів.

Я захоплююсь його рішучістю й одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом. На мій погляд, зіткнутися з розлюченою ведмедицею та ще й перемогти її, причому врятувавши людину, – це справжній подвиг.

Максимові властиве почуття власної гідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, “випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: “Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?..” Вирісши в громаді, де всі були рівноправними, Максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина.

Приваблює мене В Максимові його безмежна любов до свого народу, до рідної землі, його патріотизм: “Се наша Тухольщина, наш рай! – сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!” Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: “їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!” Максим – герой, який ніколи не зіб’ється на шлях зради.