П`єса М.Метерлінка «Синій птах» написана у 1908 році. Це твір досить великого об`єму, де близько 70 дійових осіб. Вважається, що п`єси пишуться для того, щоб їх грали у театрі, але, читаючи її, я отримав можливість безпосередньо зануритися у творчу лабораторію драматурга. Мене вразило те, наскільки символічними є персонажі цієї п"єси. Намагаючись зрозуміти символи, приховані у його образах, треба вдатися до копіткої розумової, філософської праці. «Синій птах» - п`єса про дітей, для дітей, це дитяча казка. Вона наївна, як кожна казка, але ж і така ж глибока, як кожна казка. Її складна і розгалужена, і водночас проста і доступна для розуміння система символічних образів має повчальний зміст, і не лише для дитини, а й для цілком дорослої людини.
Звернуся лише до деяких з цих образів.
Діти – Мітіль і Тільтіль. Ці діти з бідної родини лісоруба символізують чистоту, невинність, милосердя. Але крім цього діти є символом прийдешнього, майбутнього життя, надій та потенційних можливостей. Діти – місток між минулим і майбутнім. Шукаючи Блакитного птаха для феї Берилюни, вони навчаються розуміти різницю між щастям примарним і справжнім.
Чорна кішка на ім`я Тілета. Це містичний символ, неоднозначний, суперечливий. У Метерлінка кішка символізує облудність, фальш та зрадливість. Тілета заздалегідь домовляється з деревами, щоб вони занапастили дітей, а трохи згодом улесливо та підступно каже Тілю: «Не переймайтесь!... Покладися на мене, я все владнаю».
У пошуках щастя дітей супроводжує пес Тіло. Собака – це символ вірності, відданості, служіння, непідкупності. Пес захищає того, до кого він прихильний, до останнього подиху. Він завжди готовий прийти на допомогу. Тіло непримиренно ставиться до кішки, зневажає її, навіть може добряче потріпати, застерігає дітей проти неї, але його не слухають, не розуміють, проганяють. Натомість кішці дістається від них довіра та ласка. У собаки і кішки протилежні погляди на життя, на стосунки, на моральні цінності. Тіло (його образ мені найбільш близький) має те, чого не дано людям, - інстинкт, який підказує йому навіть більше, ніж людині – розум.
Образи Киці та Собаки слугують розкриттю протилежних, опозиційних характерів та понять. Натомість, образи Вогню та Води, двох протилежностей, є символами тих сил, які завжди допомагають людині. Вогонь – символ перемоги світла над темрявою, очищення та нового життя. Він діє у парі з водою – життєдайним символом, першоосновою усього живого. У п`єсі вони увесь час змагаються за першість, за прихильність дітей:
«Вода (підпливає до дітей). Дітки, поцілую вас якнайніжніше, зовсім не боляче...
Вогонь. Стережіться, бо змокнете!..
Вода: Я приязна й лагідна, добра до людей...
В о г о н ь. А до потопельників?..
Вода. Любіть водограї, дослухайтеся до струмків... Я завжди буду поруч...
Вогонь. Усе затопила!..
Вода. Як сядете ввечері біля джерельця в лісі (а їх тут чимало), спробуйте збагнути, що воно силкується сказати... Ні, вже не можу... Мене так душать сльози, що більше й слова не промовлю...
Вогонь. Щось непомітно!..»
Цій темі можна було б присвятити велику наукову роботу. Але головне, що схвилювало особисто мене, це ідея про те, що Синій Птах - символ щастя, яке лише видається недосяжним, а насправді - завжди поруч з людиною, треба лише вміти його побачити. Побачити і жити у ньому вічно. Бо, як сказав М.Метерлінк: «Звичайно нам не вистачає не самого щастя, а уміння бути щасливим».
Answers & Comments
П`єса М.Метерлінка «Синій птах» написана у 1908 році. Це твір досить великого об`єму, де близько 70 дійових осіб. Вважається, що п`єси пишуться для того, щоб їх грали у театрі, але, читаючи її, я отримав можливість безпосередньо зануритися у творчу лабораторію драматурга. Мене вразило те, наскільки символічними є персонажі цієї п"єси. Намагаючись зрозуміти символи, приховані у його образах, треба вдатися до копіткої розумової, філософської праці. «Синій птах» - п`єса про дітей, для дітей, це дитяча казка. Вона наївна, як кожна казка, але ж і така ж глибока, як кожна казка. Її складна і розгалужена, і водночас проста і доступна для розуміння система символічних образів має повчальний зміст, і не лише для дитини, а й для цілком дорослої людини.
Звернуся лише до деяких з цих образів.
Діти – Мітіль і Тільтіль. Ці діти з бідної родини лісоруба символізують чистоту, невинність, милосердя. Але крім цього діти є символом прийдешнього, майбутнього життя, надій та потенційних можливостей. Діти – місток між минулим і майбутнім. Шукаючи Блакитного птаха для феї Берилюни, вони навчаються розуміти різницю між щастям примарним і справжнім.
Чорна кішка на ім`я Тілета. Це містичний символ, неоднозначний, суперечливий. У Метерлінка кішка символізує облудність, фальш та зрадливість. Тілета заздалегідь домовляється з деревами, щоб вони занапастили дітей, а трохи згодом улесливо та підступно каже Тілю: «Не переймайтесь!... Покладися на мене, я все владнаю».
У пошуках щастя дітей супроводжує пес Тіло. Собака – це символ вірності, відданості, служіння, непідкупності. Пес захищає того, до кого він прихильний, до останнього подиху. Він завжди готовий прийти на допомогу. Тіло непримиренно ставиться до кішки, зневажає її, навіть може добряче потріпати, застерігає дітей проти неї, але його не слухають, не розуміють, проганяють. Натомість кішці дістається від них довіра та ласка. У собаки і кішки протилежні погляди на життя, на стосунки, на моральні цінності. Тіло (його образ мені найбільш близький) має те, чого не дано людям, - інстинкт, який підказує йому навіть більше, ніж людині – розум.
Образи Киці та Собаки слугують розкриттю протилежних, опозиційних характерів та понять. Натомість, образи Вогню та Води, двох протилежностей, є символами тих сил, які завжди допомагають людині. Вогонь – символ перемоги світла над темрявою, очищення та нового життя. Він діє у парі з водою – життєдайним символом, першоосновою усього живого. У п`єсі вони увесь час змагаються за першість, за прихильність дітей:
«Вода (підпливає до дітей). Дітки, поцілую вас якнайніжніше, зовсім не боляче...
Вогонь. Стережіться, бо змокнете!..
Вода: Я приязна й лагідна, добра до людей...
В о г о н ь. А до потопельників?..
Вода. Любіть водограї, дослухайтеся до струмків... Я завжди буду поруч...
Вогонь. Усе затопила!..
Вода. Як сядете ввечері біля джерельця в лісі (а їх тут чимало), спробуйте збагнути, що воно силкується сказати... Ні, вже не можу... Мене так душать сльози, що більше й слова не промовлю...
Вогонь. Щось непомітно!..»
Цій темі можна було б присвятити велику наукову роботу. Але головне, що схвилювало особисто мене, це ідея про те, що Синій Птах - символ щастя, яке лише видається недосяжним, а насправді - завжди поруч з людиною, треба лише вміти його побачити. Побачити і жити у ньому вічно. Бо, як сказав М.Метерлінк: «Звичайно нам не вистачає не самого щастя, а уміння бути щасливим».