Ответ:

До середини XIX ст. Японія залишалася закритою для іноземців і розвивалася за власними традиціями, які корінням сягали середньовіччя. Самураї існували за рахунок панщини та оброку з селян. Незалежні від центральної влади намісники областей були повновладними господарями на своїй території, чинили суд і розправу над підданими, реальна влада належала сегуну, який позбавив влади імператора, що жив затворником у своєму палаці. Вважалося, що імператор добровільно доручив сегуну управляти країною, керувати її зовнішньою політикою та командувати армією, а сам мав займатися духовними справами - "жити у палаці, як на небі".

Восени 1853 р. до Японських островів прибула американська ескадра М. Перрі й, продемонструвавши свою військову могутність, японському уряду був вручений лист з вимогою дозволити заснувати на одному з японських островів сухопутну базу для американського флоту. Того ж року Японію відвідала російська експедиція графа Є. Путятіна на фрегаті "Паллада", що сподівалася випередити американців і укласти вигідні для Росії договори. У березні 1854 р. під загрозою прямої американської інтервенції сегунські представники підписали в Канагаві перший японо-аме-риканський договір, за яким Японія "відкривалась" американським кораблям і товарам. За кілька років аналогічні договори Японії нав'язали Англія, Франція, Нідерланди і Росія. Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити із західними державами дипломатичні відносини, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Нагасакі, Сімода і Хако-дате.

Угоди із західними державами були невигідними для розвитку японського мануфактурного та ремісничого виробництва, а також селянської домашньої промисловості. Для західних товарів ліквідовувалися тарифні обмеження, встановлювався низький обмінний курс для японської валюти. Країна наповнилася дешевими виробами американської та європейської фабричної промисловості, що призводило до банкрутства японських мануфактур, традиційних промислів, занепаду цілих галузей економіки (ткацтва" шовківництва, бавовництва), зростання безробіття і злочинності. Наростав рух селян та міщан, що вимагали вигнання іноземців з країни. Освічені кола самураїв розуміли, що Японія відстала від країн Заходу за роки самоізоляції й потребує модернізації. Вони виступили за повалення сегунського режиму і відновлення прямого імператорського правління. Широкий опозиційний рух (у 50-60-х роках XIX ст. було офіційно зареєстровано 150 народних бунтів) розгорнувся під гаслом "Повернемо владу імператорові, виженемо іноземців!"

Щоб утримати ситуацію під контролем сегунський режим вдався до терору. Його ініціатором та натхненником став її Наусо-ке- регент-канцлер при сегуні Токугава Іємоті. Наприкінці 60-х років він почав фізично знищувати або ув'язнювати найактивніших лідерів опозиції. Однак у 1860 р. Наусоке зарізав націоналістично налаштований фанатик. Здавалося, ініціативу перехопила опозиція. Ускладнення ситуації в Японії стривожило західні держави, які військовою силою вирішили підтримати сегуна, що ставав їхньою слухняною маріонеткою та сприяв перетворенню Японії на напівколонію. Під приводом вбивства самура-ями-націоналістами англійського громадянина флот Великої Британії влітку 1863 р. бомбардував порт Кагосіма.

Объяснение: