Я хочу з вам поділитися думками про дивовижний твір Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ця новела є вершиною імпресіонізма .Я думаю , що кожен з цим погодиться , адже , який ще можна назвати твір , де розглядаються життя людини зі сторони миттєвих почуттів і переживань так глибоко і ясно . Але ясно не в тому сенсі , що цей твір легко прочитати . Ні , зовсім навпаки . «Intermezzo» потрібно вчитатись вдумливо і ,можливо ,не один раз . І людина , яка зможе зрозуміти це твір , відчути його , одразу скаже, що він актуальний і вічний . Новела пронизує думку , що у кожної людини є такий важкий період життя, коли не можеш знайти своє місце,самого себе .
Взагалі ідея цього твору , що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. А кожен митець – це кожен із нас . В цьому творі можна побачити частинку себе . Хоч дійові особи не є людьми : Моя утома , Сонце , Людське горе . Автор застосовує засіб художньої умовності. Нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, через емоції, переживання,почуття
соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Думки й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя .
У творі за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настрої , яка проходить через 3 фази :депресія , спокійно-споглядний стан і обурення , гнів , нетерпіння . І знову ми можемо побачити , що кожна людина теж проходить ці ж стадії . Кожен з нас відчуває ці емоціі та почуття .Саме так це відбувається в нашому житті . Наші проблеми накопичуються ,потім починається стан депресивного характеру ,можливо,навіть агресивного , і тільки ми знаходимо баланс між внутрішнім і зовнішнім світом ,ми можемо знову повертатися до звичного ритму життя з новими силами та енергією . Кожен з нас по своєму знаходить цей спокій :комусь потрібно виїхати за межі міста(як у творі «Intermezzo»,хтось ні з ким не спілкується і «відновлює» самого себе на самоті ,а комусь ,навпаки,потрібна підтримка близьких та рідних .
Answers & Comments
Ответ:
Я хочу з вам поділитися думками про дивовижний твір Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ця новела є вершиною імпресіонізма .Я думаю , що кожен з цим погодиться , адже , який ще можна назвати твір , де розглядаються життя людини зі сторони миттєвих почуттів і переживань так глибоко і ясно . Але ясно не в тому сенсі , що цей твір легко прочитати . Ні , зовсім навпаки . «Intermezzo» потрібно вчитатись вдумливо і ,можливо ,не один раз . І людина , яка зможе зрозуміти це твір , відчути його , одразу скаже, що він актуальний і вічний . Новела пронизує думку , що у кожної людини є такий важкий період життя, коли не можеш знайти своє місце,самого себе .
Взагалі ідея цього твору , що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. А кожен митець – це кожен із нас . В цьому творі можна побачити частинку себе . Хоч дійові особи не є людьми : Моя утома , Сонце , Людське горе . Автор застосовує засіб художньої умовності. Нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, через емоції, переживання,почуття
соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Думки й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя .
У творі за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настрої , яка проходить через 3 фази :депресія , спокійно-споглядний стан і обурення , гнів , нетерпіння . І знову ми можемо побачити , що кожна людина теж проходить ці ж стадії . Кожен з нас відчуває ці емоціі та почуття .Саме так це відбувається в нашому житті . Наші проблеми накопичуються ,потім починається стан депресивного характеру ,можливо,навіть агресивного , і тільки ми знаходимо баланс між внутрішнім і зовнішнім світом ,ми можемо знову повертатися до звичного ритму життя з новими силами та енергією . Кожен з нас по своєму знаходить цей спокій :комусь потрібно виїхати за межі міста(як у творі «Intermezzo»,хтось ні з ким не спілкується і «відновлює» самого себе на самоті ,а комусь ,навпаки,потрібна підтримка близьких та рідних .