Що говорять нам сьогодні «Кайдаші» Нечуя-Левицького і що хочуть сказати автори серіалу? Порівняння повісті Івана Нечуя-Левицького та фільму «Спіймати Кайдаша» прояснює смисли кожного із творів та їхні перетини майже через півтора століття. Отже, повість Нечуя датована 1878 роком і відсилає нас до перших пореформених часів після скасування панщини. Щоби зрозуміти її, варто сказати дещо про самого автора. За характером свого світогляду Нечуй є представником консервативного напрямку в нашій культурній історії. Зрештою, і Григорій Сковорода, і Григорій Квітка також сповідували консерватизм. Нечуй відкрито опонував модерності й зізнавався у своїй симпатії до давніх часів. Йому до вподоби були старосвітські характери, узвичаєний триб життя і господарювання «по-старосвітському». Під кінець життя Нечуй-Левицький самою своєю поставою і способом життя став уособленням консервативності. До наших днів дійшли анекдотичні перекази про те, як Нечуй нібито залишив своє ювілейне зібрання, пославшись на те, що йому час спати, — або як він педантично дотримувався часу прийому їжі. Нечуй справді ставав в опозицію до модерності, вередливо противився їй, різко негативно сприймав декадентство сучасних йому авторів, приміром, архімодерного Володимира Винниченка чи архісимволістського Михайла Яцкова.
Answers & Comments
Ответ:
Що говорять нам сьогодні «Кайдаші» Нечуя-Левицького і що хочуть сказати автори серіалу? Порівняння повісті Івана Нечуя-Левицького та фільму «Спіймати Кайдаша» прояснює смисли кожного із творів та їхні перетини майже через півтора століття. Отже, повість Нечуя датована 1878 роком і відсилає нас до перших пореформених часів після скасування панщини. Щоби зрозуміти її, варто сказати дещо про самого автора. За характером свого світогляду Нечуй є представником консервативного напрямку в нашій культурній історії. Зрештою, і Григорій Сковорода, і Григорій Квітка також сповідували консерватизм. Нечуй відкрито опонував модерності й зізнавався у своїй симпатії до давніх часів. Йому до вподоби були старосвітські характери, узвичаєний триб життя і господарювання «по-старосвітському». Під кінець життя Нечуй-Левицький самою своєю поставою і способом життя став уособленням консервативності. До наших днів дійшли анекдотичні перекази про те, як Нечуй нібито залишив своє ювілейне зібрання, пославшись на те, що йому час спати, — або як він педантично дотримувався часу прийому їжі. Нечуй справді ставав в опозицію до модерності, вередливо противився їй, різко негативно сприймав декадентство сучасних йому авторів, приміром, архімодерного Володимира Винниченка чи архісимволістського Михайла Яцкова.