Срочно!!!Даю 40б.Перед походом

*Визначення теми і головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу

типів мовлення – основного й допоміжних.

*Складання плану тексту.

*Повторне читання тексту
Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Кодак, то

доведеться воювати з Польщею, бо вона того не подарувала б, а щоб

воювати з такою силою, якою була під ті часи Польща, треба було мати

велике й добре озброєне військо; щоб здобути ж зброю й коней та

прохарчити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима, перш

ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний у ті часи турецький

город Азов та здобути у ньому срібла й золота і всяких скарбів.

3астукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці почали

лагодити та конопатити великі чайки. Увесь берег Дніпра біля Січі

скидався тепер на мурашник.

Минуло тільки два тижні, а вже були готові до походу у море

півсотні добрих чайок.

Передав Сулима Січ наказному отаманові, і одного ранку,

забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, зійшов на

чардак найбільшої чайки, щоб оглянути все військо.

Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмагле

вітрами обличчя з великими, блискучими очима і пишними над ними

бровами одбивало завзяттям, довгі вуси й трохи посивілий оселедець

скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, а срібна булава, що

блищала у його дужій руці, нагадувала всім про велику владу

запорозького кошового отамана.
Упевнившись, що все упорядковано добре, кошовий зняв шапку

й перехрестився на схід сонця… А на сході, за Дніпром, саме вставало

сонечко і грало рожевим промінням по рівній, як скло, пелені Дніпра,

звеселяючи своїм сяйвом розлогі, вкриті зеленими плавнями береги

широкої річки.

Перехрестився отаман, і всі козаки, слідом по ньому, скидали

шапки та хрестилися, посилаючи рідній Україні своє останнє

привітання…

Надівши шапку, кошовий махнув булавою — і вмить сотні весел,

вдаривши у прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а

блискуча пелена Дніпра скаламутилася. Козацькі чайки рушили од

Січі і розбіглися од Микитиного Рогу аж до плавнів, вкривши широкий

Дніпро червоними запорозькими жупанами.

(За Кащенком)


​