Ответ:

У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії.

Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.

Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ.

Козаків, що перейшли на сторону Російської імперії, обдарували орденами і прийняли до російського війська. З них сформували окрему військову частину — Азовське козацьке військо. Отаманом став Йосип Гладкий. Козаки базувалися на землях Приазов'я навколо Бердянська до 1864 року. Тоді їх, зрештою, ліквідували.

Після поділів Польщі, приєднання Кримського ханства та російсько-турецьких війн більшість земель сучасної України опинилась у складі Російської імперії. Для зручності, ці землі прийнято називати Наддніпрянщиною, а землі під владою австрійського імператора — західноукраїнськими.

Йосип Гладкий

Йосип Гладкий

У 1839 році на Правобережжі царська влада ліквідувала греко-католицьку церкву.

Найбільшими адміністративними одиницями поділу Російської імперії були губернії та генерал-губернаторства. Губернія була найбільшою частиною території, що мала місцевих управлінців. А основним завданням генерал-губернатора було контролювати губернаторів та слідкувати за цілісністю імперії. У першій половині ХІХ ст. українські землі було поділено на 9 губерній у складі 3 генерал-губернаторств:

до складу Малоросійського генерал-губернаторства, що відповідало історичним регіонам Лівобережжя та Слобожанщини, увійшли Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії;

до складу Київського генерал-губернаторства, що відповідало історичним регіонам Правобережжя, Поділля та Волині, увійшли, не повірите, Київська, Поділська та Волинська губернії;

до складу Новоросійського генерал-губернаторства, що нині складає південь України, увійшли Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії.