Ответ:

Кастро, який соціально походив з багатих землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру у 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти і США та невдалої спроби збройного заколоту. У 1959 прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, встановив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим. Тобто, він хотів бути єдиним правителем, я вважаю що це не дуже гарна політична думка.

Кастро від самого початку правління послідовно розвивав державні системи освіти та охорони здоров'я. Вони і сьогодні вважаються одними з найкращих у регіоні. Водночас він відмовив своєму народу в свободі думки та інформації, ув'язнив політичних противників та "жорстко поквитався зі своїми ворогами", каже колишній німецький посол у Гавані Бернд Вульффен. "Фідель Кастро залишиться у нас в пам'яті як діяч, який наказав ув'язнити сотні людей лише через їхню мирну політичну діяльність", - зазначає Майя Лібінґ, референтка щодо Куби міжнародної правозахисної організації Amnesty International. Сотні тисяч кубинців через політику Кастро втекли з острова.

Цей діяч дуже не однозначний, з одного боку він робив гарні речі для свого народу, а з іншої навпаки. Мабуть у кожного свої думки на цей рахунок...