Клітинне життя на Землі, ймовірно, виникло не в первісних океанах, а в калюжах теплого мулистого бруду, підігрітого активною вулканічною діяльністю. На тому, що життя виникло не в океанах, а на суші, наполягав ще Чарльз Дарвін. Підтвердження його поглядів принесли новітні клітинні та геологічні дослідження.
Незважаючи на роздуми Дарвіна, теорії морського походження життя були вельми популярними в останні роки, оскільки, відповідно до загальноприйнятої точки зору, глибокий темний океан захищав ніжні клітини від ультрафіолетового випромінювання ще до утворення озонового шару.
Як підтвердження, океанографи постійно знаходили оазиси життя, яке процвітає на морському дні. В цих глибоководних екосистемах, в начебто непридатних для життя умовах, живуть мікроорганізми, які харчуються отруйними мінералами, що потрапляють у воду під час підводної вулканічної активності. Вважалось, що подібним чином і в такому ж середовищі виникли перші клітини: вулканізм на юній Землі був набагато більш активним, ніж зараз.
Проте автори нового дослідження стверджують, що оскільки у перших клітин не могло бути складних непроникних мембран, хімічний склад їх цитоплазми не міг сильно відрізнятись від навколишнього водного середовища. І це середовище не могло бути первісним океаном - рідина всередині клітин сильно відрізняється від морської води. Натомість, вона дуже схожа на вміст калюж, які виникають при конденсації парів грязьових вулканів, розташованих на суші.
Тому більш ймовірно, що формування перших клітин відбувалося все-таки на суші, в районах геотермальної активності, де багаті на хімічні елементи газ і пара виривалися на поверхню «новоутворених» континентів. Пара, конденсуючись, заповнювала нерівності поверхні, утворюючи калюжі та озера.
В такому навколишньому середовищі закономірно виникли організми, більш багаті калієм, ніж натрієм. В солоній морській воді, навпаки, натрію набагато більше. «Для того, щоб клітини могли синтезувати білки - їх молекулярні машини - їм потрібно дуже багато калію. Натрій, навпаки, блокує ці процеси», - пояснює співавтор дослідження Армен Мулкіджанян, біофізик з Університету Оснабрюк в Німеччині. «Життя не може існувати без синтезу білка, тому воно повинно мати високий вміст калію».
Answers & Comments
Ответ:
Клітинне життя на Землі, ймовірно, виникло не в первісних океанах, а в калюжах теплого мулистого бруду, підігрітого активною вулканічною діяльністю. На тому, що життя виникло не в океанах, а на суші, наполягав ще Чарльз Дарвін. Підтвердження його поглядів принесли новітні клітинні та геологічні дослідження.
Незважаючи на роздуми Дарвіна, теорії морського походження життя були вельми популярними в останні роки, оскільки, відповідно до загальноприйнятої точки зору, глибокий темний океан захищав ніжні клітини від ультрафіолетового випромінювання ще до утворення озонового шару.
Як підтвердження, океанографи постійно знаходили оазиси життя, яке процвітає на морському дні. В цих глибоководних екосистемах, в начебто непридатних для життя умовах, живуть мікроорганізми, які харчуються отруйними мінералами, що потрапляють у воду під час підводної вулканічної активності. Вважалось, що подібним чином і в такому ж середовищі виникли перші клітини: вулканізм на юній Землі був набагато більш активним, ніж зараз.
Проте автори нового дослідження стверджують, що оскільки у перших клітин не могло бути складних непроникних мембран, хімічний склад їх цитоплазми не міг сильно відрізнятись від навколишнього водного середовища. І це середовище не могло бути первісним океаном - рідина всередині клітин сильно відрізняється від морської води. Натомість, вона дуже схожа на вміст калюж, які виникають при конденсації парів грязьових вулканів, розташованих на суші.
Тому більш ймовірно, що формування перших клітин відбувалося все-таки на суші, в районах геотермальної активності, де багаті на хімічні елементи газ і пара виривалися на поверхню «новоутворених» континентів. Пара, конденсуючись, заповнювала нерівності поверхні, утворюючи калюжі та озера.
В такому навколишньому середовищі закономірно виникли організми, більш багаті калієм, ніж натрієм. В солоній морській воді, навпаки, натрію набагато більше. «Для того, щоб клітини могли синтезувати білки - їх молекулярні машини - їм потрібно дуже багато калію. Натрій, навпаки, блокує ці процеси», - пояснює співавтор дослідження Армен Мулкіджанян, біофізик з Університету Оснабрюк в Німеччині. «Життя не може існувати без синтезу білка, тому воно повинно мати високий вміст калію».