1 запитання.Збільшення кількості пролетарів, що звикли жити за рахунок державного забезпечення; - наймана армія, що не була патріотом Риму, варваризація армії; - солдатські імператори; - наростання натиску варварів з північного ходу і перехід Риму від наступу до оборони.
2 запитання. Кордони імперії загороджували варвари но я не читав 52 параграф то можна ше додать шо загороджували ше визінтійці.
3 запитання.Імператор Діоклетіан (284-305), син вільновідпущеника, проголошений військом імператором. Він провів податкову реформу. Колишні непрямі податки були замінені уніфікованим подушно-поземельним податком, який збирався натурою і був вищим. Було також здійснено монетну реформу, в обіг випущена повноцінна золота монета, поруч зі срібною і бронзовою. Едикт про тверді ціни на товари і послуги (301 р.) став першою спробою державного регулювання цін як на предмети першої необхідності, так і на оплату праці. Наприклад, гонорар адвоката був вищим за одноденну плату мідника у 15 разів.
Діоклетіан поділив імперію на чотири частини ("тетрархія") і призначив собі співправителів. Два августы – по одному для західної і східної частин Імперії – самі добирали собі двох співправителів цезарів. Відтепер чотири співправителі спільно придушували спроби самозваних претендентів на престол.
За Константина встановився союз християнської церкви з державою. За Міланським едиктом (313 р.) оголошувалася віротерпимість до християнської релігії. З цього моменту церква стала надійним союзником, захисником імператорської влади, а імператори почали збагачувати церкву земельними і грошовими пожалуваннями.
11 травня 330 р. столиця імперії була перенесена на береги Босфору. Стара грецька колонія Бізантій була розширена і перейменована у Константинополь. Перенесення столиці – явище не випадкове. Східні провінції були культурнішими і багатшими від західних. Економічний і культурний центр імперії перемістився на схід.
Константина завершили реорганізацію сільського господарства. Раби-пекуліарії за своїм становищем вже з кінця II ст. н. е. мало чим відрізнялися від т. зв. колонів. Колонами в Римі називалися люди, як правило, з числа вільних, які брали в оренду земельний наділ. Власникам помість-сальтусів була вигідна лише довгострокова оренда. Земля розбивалася на дрібні ділянки, які оброблялися рабами- пекуліаріями і вільними – колонами. На початках раб працював за 1/6 чи навіть 1/9 врожаю, решта відходила господареві. Колон віддавав 1/3 врожаю (а не 5/6) і мав відробити 6-12 днів у рік на свого пана. Але поступово раб піднімався до становища "вільної" людини (з нього знімалися юридичні обмеження), а вільний селянин опускався до кріпацтва, тобто пройшло фактичне урівняння цих двох категорій землеробів.
Імператорська конституція Константина (332 р.) позбавляла колона права переходити з одного маєтку до іншого. Утікач надалі повертався господареві в кандалах. Той, хто прийняв його, сплачував власникові суму недоотриманих податків і платежів. Такий порядок фактично означав переростання рабовласницьких відносин у феодальні.
Answers & Comments
Ответ:
.
Объяснение:
1 запитання.Збільшення кількості пролетарів, що звикли жити за рахунок державного забезпечення; - наймана армія, що не була патріотом Риму, варваризація армії; - солдатські імператори; - наростання натиску варварів з північного ходу і перехід Риму від наступу до оборони.
2 запитання. Кордони імперії загороджували варвари но я не читав 52 параграф то можна ше додать шо загороджували ше визінтійці.
3 запитання.Імператор Діоклетіан (284-305), син вільновідпущеника, проголошений військом імператором. Він провів податкову реформу. Колишні непрямі податки були замінені уніфікованим подушно-поземельним податком, який збирався натурою і був вищим. Було також здійснено монетну реформу, в обіг випущена повноцінна золота монета, поруч зі срібною і бронзовою. Едикт про тверді ціни на товари і послуги (301 р.) став першою спробою державного регулювання цін як на предмети першої необхідності, так і на оплату праці. Наприклад, гонорар адвоката був вищим за одноденну плату мідника у 15 разів.
Діоклетіан поділив імперію на чотири частини ("тетрархія") і призначив собі співправителів. Два августы – по одному для західної і східної частин Імперії – самі добирали собі двох співправителів цезарів. Відтепер чотири співправителі спільно придушували спроби самозваних претендентів на престол.
За Константина встановився союз християнської церкви з державою. За Міланським едиктом (313 р.) оголошувалася віротерпимість до християнської релігії. З цього моменту церква стала надійним союзником, захисником імператорської влади, а імператори почали збагачувати церкву земельними і грошовими пожалуваннями.
11 травня 330 р. столиця імперії була перенесена на береги Босфору. Стара грецька колонія Бізантій була розширена і перейменована у Константинополь. Перенесення столиці – явище не випадкове. Східні провінції були культурнішими і багатшими від західних. Економічний і культурний центр імперії перемістився на схід.
Константина завершили реорганізацію сільського господарства. Раби-пекуліарії за своїм становищем вже з кінця II ст. н. е. мало чим відрізнялися від т. зв. колонів. Колонами в Римі називалися люди, як правило, з числа вільних, які брали в оренду земельний наділ. Власникам помість-сальтусів була вигідна лише довгострокова оренда. Земля розбивалася на дрібні ділянки, які оброблялися рабами- пекуліаріями і вільними – колонами. На початках раб працював за 1/6 чи навіть 1/9 врожаю, решта відходила господареві. Колон віддавав 1/3 врожаю (а не 5/6) і мав відробити 6-12 днів у рік на свого пана. Але поступово раб піднімався до становища "вільної" людини (з нього знімалися юридичні обмеження), а вільний селянин опускався до кріпацтва, тобто пройшло фактичне урівняння цих двох категорій землеробів.
Імператорська конституція Константина (332 р.) позбавляла колона права переходити з одного маєтку до іншого. Утікач надалі повертався господареві в кандалах. Той, хто прийняв його, сплачував власникові суму недоотриманих податків і платежів. Такий порядок фактично означав переростання рабовласницьких відносин у феодальні.
ЗАРАНІЄ ПОЖАЛУСТА