Ответ:

Заходила ніч.

Німіє степ і тьмариться.

Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої

днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним

у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря.

А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною

плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним

огнем.

Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над

степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

Ніч зайшла.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу

хуторець.

Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.

Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки,

що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої

пашні, мало не поруч з хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

Объяснение:

⚘⚘⚘⚘⚘⚘⚘❤❤❤❤❤❤