Наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. Багато століть створювалася історія.Великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили нашежиття такий, який вона дісталася нам. І кожний момент цього життяможливий тільки тому, що були сторіччя до нього. Про це ми повинніпостійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжуватижити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервномупотоці часу

Пам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі.Адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколіньлюдей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачилинеї ми. Та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних,історичних цінностей дідів і прадідів. Пам’ять про збіглих родичівтакож, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячівминулого. «Під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив Г.Гейне. І дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності,кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки,життєвих устремліннях

Саме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки йпочуття до вершин людської мудрості. Тому ми завжди повинні зберігати усвоїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життязбіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми передамо нашим нащадкам.Адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, щопочуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднуєминуле й майбутнє.Чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів,тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуваєсвою відповідальність за майбутнє. У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалів

Усе у світі покриється пилом забуття,

Лише двоє не знають ні смерті, ні тління:

Лише справа героя так мовлення мудреця

Проходять столетья не знаючи кінця

Фірдоусі

Ми повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, яксказав В. А. Сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не можебути й майбутнього. І він був прав. Могили померлих, близьких нам людей євідбиттям нашої душі. Акуратна й доглянута, вона передає нашу любов,пам’ять. Вона символізує продовження життя людини в наших серцях. Таксамо як забуті могили – наша байдужість. Скільки більш-менш високих, алеоднаково важливих справ зробили живучі до нас. Видатні герої великихісторичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди йпрадіди. Їхній час було часом боїв. Вони боролися за наше щастя, за те,щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. Зараз, на жаль,про це забувають.

Але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули засвітлі ідеали. У нас у сім’ї з покоління в покоління передаютьсяоповідання про Велику Вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди(прадіди), дбайливо передаються записи, зроблені їхньою рукою, їхньоговраження від тих подіях. І що б зараз не говорили із приводу того, маласенс чи ні та війна,праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. Мене обурюютьлюди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні,беруться засуджувати й переробляти історію. Я вважаю, що це були великідні, а наші предки були великими людьми. І в докір подібнимгорі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передатимайбутнім поколінням

Але неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, якібрали участь у великих подіях минулого. Нашої уваги й участі вимагають іті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. Вони почувають, що їхнійчас іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять проїх збережеться в серцях дітей і онуків. Тому варто іноді відкласти всісвої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе.Упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати.Мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєтебагато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку