Verified answer

Я лиш струна на арфі України,

Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.

Верба-арфістка поетеси Ліни

Мене гіллям легесенько торка.

Буває, дощик крапотить по струнах,

І я співаю з ними в унісон.

Вся Україна у піснях і лунах –

Такий уже акустики закон.

Озвалися луною Закарпаття

І Чорний ліс у Вінницькім краю…

Гуртом візьмімось, українці-браття,

І возвеличим землю ми свою!

Ось сонечко всміхається іскристо,

Де передзвін на польових вітрах.

А в небесах, як зоряне намисто,

Галактики сім’я – Чумацький Шлях.

Вітає всесвіт Україну-неню

І нас, її дітей, теж разом з нею!

Це вірш Олександри Бурбело, якій назавжди 15 років.

У цьому вірші вона говорить про вплив на їі творчість Ліни Костенко та оточуючої краси української природи. Це можна визначити як тему твору.

Ідея вірша, як на мене, возвеличення рідноі України.