Сьогодні часто говорять про гендерну рівність. Гендерна рівність – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою та чоловіком та розрізнення ролей, які вони виконують. Стать є першою ознакою, з якою людина виходить у світ. Коли у неї питають: «Хто ти?», вона найперше вказує на свої статеві ознаки, а потім уже подає іншу інформацію. На мою думку, статі мають доповнювати одна одну, і жінка не повинна перетворюватися у чоловіка та навпаки.  

У багатьох кранах світу не існує гендерної рівності, і чоловіки часто використовують те, що вони сильніші за жінок. Наприклад, у багатьох східних країнах жінки не мають права працювати, у деяких –  навіть відкривати обличчя в присутності чоловіків. Мені здається, що в нашій країні також про гендерну рівність лише говорять. Жінка завжди прагне вдовольнити потреби чоловіка, а чоловік, в свою чергу, майже нічого не робить. Ми, жінки, чомусь дуже боїмося залишитися самотніми, вбачаючи роль чоловіка у захисті та забезпеченні родини. Та останнім часом все частіше і  забезпечувати, і підтримувати господарство доводиться саме жінці.

Гендерна рівність має означати, що обидві статі мають однакові умови для реалізації своїх прав та можливостей. Раніше у нашій країні жінки не мали можливості отримати якісну вищу освіту та займати деякі посади. Саме про це йдеться у творі О. Кобилянської «Людина». Молода освічена дівчина Олена намагається сама забезпечити своє життя, але її рідні та близькі категорично проти цього: вони вважають, що призначення жінки – вийти заміж, займатися будинком, чоловіком та дітьми. Врешті-решт Олена вимушена покоритися волі батьків і вийти заміж за забезпеченого чоловіка, який може утримувати її та допомагати її родині. Таким фіналом, на мою думку, письменниця намагалася показати, що  Україні ще дуже далеко від рівності між чоловіком і жінкою.

Сьогодні жінки можуть одягати штани, палити, навчатися у будь-яких вузах та обирати яку-завгодно професію. Але чи завжди це доречно? Зараз жінки намагаються виконувати чоловічі функції, все беруть на себе. Жінки стали сильними та впевненими у собі, а чоловіки, навпаки, – інфантильними та слабкими. Часто можна зустріти чоловіків, які не працюють або заробляють менше, ніж жінки. А так хочеться бачити біля себе сильних та мужніх представників чоловічої статі! Можливо, саме прагненням до гендерної рівності і призвело до цих змін?   

Все ж таки ми, жінки, повинні поступатися чоловікам. Недарма у народі говорять: «Чоловік – голова, а жінка – шия». Заміжня жінка може вибирати, працювати їй чи ні, тоді як чоловік, який вирішив «бути домогосподаркою», вважають просто ледарем.