Ответ: Степан Радченко: врешті-решт не він підкорив місто, а місто підкорило його.

Объяснение:

Степан Радченко захоплюється літературою, хлопець відчуває не тільки здібність до неї, а й жагуче бажання бути визнаним автором. Він кидає навчання і з часом стає відомим письменником. Разом з цим Степан починає поділяти моделі поведінки міських жителів, їх мрії і засоби втілення цих мрій у реальність. Але він залишається для міста чужою людиною і лише пристосовується до його життя. Із ідеаліста, сповненого світлих сподівань, Степан Радченко перетворюється на прагматичну молоду людину, ерудовану, здібну, іронічну людину, яка заради досягнення своєї мети здатна навіть на жорстокість.

Та й нова мета Радченко вже не така гідна, як була до того. Він вже не збирається повертатися до села, тому і мріє зовсім про інше. Тепер мета Степана — це визнання та супутні атрибути успіху — слава, престижна робота, гарне житло. Але й отримавши усе це, Степан не здобуває душевного спокою, адже на все життя він залишається розірваним навпіл між собою міським та собою минулим, сільським. Навіть раптове натхнення головного героя твору і намір Степана писати великий твір «про людей» - це щось швидкоплинне, адже йде не від душі, а зовні. А ось всередині його — розгубленість, роздвоєність і пустота, стан, в якому людина не може бути справжнім митцем.

У психологічному образі головного героя роману «Місто» В. Підмогильний розкриває трагедію втрати особистості, неготовності і неспроможності прагнучої визнання обдарованої людини зорієнтуватися у місті, на кожному кроці сповненому спокус та суперечливих можливостей. Не зміг зорієнтуватися у великому місті і Степан Радченко: врешті-решт не він підкорив місто, а місто підкорило його.