Тасюленька Тихим зимовим вечером я поверталась Настрій був поганий.Я посварилась з кращою подругою через якусь дрібницю. Хотілось швидше повернутись додому і поплакатись в подушку. Тут коло свого будинку я побачила зовсім незвичайного юнака. Він весь ніби світився. Я вже думала заходити,але він окликнув мене. Я обернулась.Звідки цей юнак знає як мене знати? Він підійшов до мене і обняв. Мені стало так легко на душі,відразу ж захотілось подзвонити подрузі і вибачитись,хоч я і була права.Хлопець подивився мені в очі і сказав:"Ніколи не забувай,що не можна заглушувати серце злом. В ньому завжди мають залишатись зернятка любові і добра"- і знов обійняв мене.Я хотіла,було, йти додому,але він схопив мене за руку.І тут.... З даху впала величезна сосулька.Я хотіла подякувати хлопцеві за порятунок, але його вже й слід простиг. Я зайшла додому,подзвонила подрузі(звісно,ми помирились),а потім довго дивилась у вікно,в надії побачити дивного злопця. Але побачила інше. Біле крило янгола. Тепер я знаю,що в мене є справжній ангел-хоронитель,який збереже мене від біди та зла в мому серці.