Кожній людині книги потрібні в різному ступені. Комусь – більше, комусь – менше. Але всім людям разом, тобто людству, книги необхідні . Одна людина може прожити без книг. А людство – ні. Книги – це пам’ять. Не можна прожити без пам’яті.
Якщо люди забудуть, що вони робили десять, двадцять, сто, тисячу років тому, життя просто не зможе рухатися далі. Людство буде, задихаючись, тупцювати на місці, буде повторювати без кінця власні помилки, не в силах їх подолати. Книги – це головна і єдина його пам’ять.
Біблія – найцінніший пам’ятник духовної культури людства. Це зовсім особлива книга, унікальна і єдина у своєму роді. З точки зору віруючих, Біблія – найцінніша книга, одкровення самого Бога, дане людям.
З XVII століття Біблія приковує до себе увагу вчених. З середини XIX століття почалося систематичне її вивчення. В даний час є вже ціла галузь науки – біблістика, що вивчає текст Біблії та історичні факти, відображені в ній.
Біблія – це зібрання книг, написаних різними авторами протягом декількох століть. Остаточно Біблія склалася до II століття н. е..
Дві частини Біблії – Старий Завіт і Новий Завіт – складаються з 66 книг. Тридцять дев’ять книг Біблії були написані давньоєврейською мовою, а 27 – на грецькому. Серед текстів Старого Завіту є «Писання» – зібрання текстів, які представляють собою своєрідні поетичні або прозаїчні літературні твори. Це релігійна лірика, об’єднана в збірці псалмів (релігійних співах) , біблійні афоризми («Книга притч Соломонових»), роздуми про сенс життя – «Книга Іова», «Екклезіаст», обробка традиційних весільних пісень – «Пісня пісень» та інші.
До Біблії потрібно ставитися як до творіння самої людини, в якому втілилися прагнення, біль і мрії багатьох поколінь. «Біблія належить усім, і атеїстам, і віруючим. Це книга людства», – так писав Федір Достоєвський. Той, хто не знає і ніколи не читав Біблії, не може називатися людиною освіченою, культурною.
Біблія дає нам можливість простежити болісний шлях людини через епохи і століття. Сучасні наукові відкриття виявляють, що Мойсей, Давид, Соломон і пророки дійсно написали відповідні частини Біблії, що Яхве (Яків) проголосив десять заповідей на горі Синай, що пророк Ілля вознісся на небо на палаючій колісниці, а Давид вийшов неушкоджений з рову з левами. Цілком можливо, що Біблія була дарована людям як поведінковий задачник на всі випадки життя і часу.
«Моїм прозрінням я зобов’язаний виключно читанню однієї книги. Книги? Так, однієї старої, простої книги, скромної, як природа, і, як природа, природної… і… [ця книга] так прямо і називається: «Книга» – «Біблія», – зізнавався німецький письменник XIX століття Генріх Гейне.
Answers & Comments
Відповідь:
Кожній людині книги потрібні в різному ступені. Комусь – більше, комусь – менше. Але всім людям разом, тобто людству, книги необхідні . Одна людина може прожити без книг. А людство – ні. Книги – це пам’ять. Не можна прожити без пам’яті.
Якщо люди забудуть, що вони робили десять, двадцять, сто, тисячу років тому, життя просто не зможе рухатися далі. Людство буде, задихаючись, тупцювати на місці, буде повторювати без кінця власні помилки, не в силах їх подолати. Книги – це головна і єдина його пам’ять.
Біблія – найцінніший пам’ятник духовної культури людства. Це зовсім особлива книга, унікальна і єдина у своєму роді. З точки зору віруючих, Біблія – найцінніша книга, одкровення самого Бога, дане людям.
З XVII століття Біблія приковує до себе увагу вчених. З середини XIX століття почалося систематичне її вивчення. В даний час є вже ціла галузь науки – біблістика, що вивчає текст Біблії та історичні факти, відображені в ній.
Біблія – це зібрання книг, написаних різними авторами протягом декількох століть. Остаточно Біблія склалася до II століття н. е..
Дві частини Біблії – Старий Завіт і Новий Завіт – складаються з 66 книг. Тридцять дев’ять книг Біблії були написані давньоєврейською мовою, а 27 – на грецькому. Серед текстів Старого Завіту є «Писання» – зібрання текстів, які представляють собою своєрідні поетичні або прозаїчні літературні твори. Це релігійна лірика, об’єднана в збірці псалмів (релігійних співах) , біблійні афоризми («Книга притч Соломонових»), роздуми про сенс життя – «Книга Іова», «Екклезіаст», обробка традиційних весільних пісень – «Пісня пісень» та інші.
До Біблії потрібно ставитися як до творіння самої людини, в якому втілилися прагнення, біль і мрії багатьох поколінь. «Біблія належить усім, і атеїстам, і віруючим. Це книга людства», – так писав Федір Достоєвський. Той, хто не знає і ніколи не читав Біблії, не може називатися людиною освіченою, культурною.
Біблія дає нам можливість простежити болісний шлях людини через епохи і століття. Сучасні наукові відкриття виявляють, що Мойсей, Давид, Соломон і пророки дійсно написали відповідні частини Біблії, що Яхве (Яків) проголосив десять заповідей на горі Синай, що пророк Ілля вознісся на небо на палаючій колісниці, а Давид вийшов неушкоджений з рову з левами. Цілком можливо, що Біблія була дарована людям як поведінковий задачник на всі випадки життя і часу.
«Моїм прозрінням я зобов’язаний виключно читанню однієї книги. Книги? Так, однієї старої, простої книги, скромної, як природа, і, як природа, природної… і… [ця книга] так прямо і називається: «Книга» – «Біблія», – зізнавався німецький письменник XIX століття Генріх Гейне.