Мені до душі думка, що білою вороною бути не так складно, як здається спочатку. Так,такі особистості – це сильні люди, але вони є сильними не через те, що в них лиха доля. Білою вороною, тобто, людиною, яка дуже вирізняється з-поміж інших, бути легко, на мій погляд.

По-перше, мій власний досвід це підтверджує. Я багато разів опинявся на місці цієї прекрасної пташки, а потім виходив зі складної ситуації добре. Звичайно, те, що я був на місці пташки – це образний вислів.

Пам’ятаю, я став цією вороною, коли перейшов до нової школи в іншому районі міста. Всі мої однокласники жили у приватних будиночках, один я все життя до того провів у квартирі. В нас не було спільних знайомих. Коли хтось про щось жартував, я навіть зрозуміти нічого не міг. Але скоро я подружився зі шкільним народом, став розповідати всім про себе. І сам не помітив, як мені стало у класі добре!

По-друге, хто така біла ворона? Це альбінос, велика рідкість серед чорних птахів. Розумієте, це унікальна пташка! Тому і оригінальна, не схожа на інших людина – цінність, рідкісна особистість. У її оригінальності можна знайти дещо позитивне.

Наприклад, в когось від народження сиве волосся – отака аномалія. Але яку ж чудову зачіску у стилі «панк» можна зробити з такого волосся! Всі сусіди ще й позаздрять!

У дитинстві я слухав у бабусі платівку з піснею про ворону. Там вона народилася білосніжною, а брати та сестри пофарбували її платтячко у чорний колір, щоб уникнути ганьби. Фарба все одно змилася, птаха повернула собі істинний вигляд. Білою вороною я назвав би Марту, героїню роману В. Підмогильного «Невеличка драма». Марта особлива серед світу, позбавленого почуттів, романтики та кохання. Вона прагне всього цього, хоча люди навколо ці скарби душі втратили давно.

Я вважаю, що білою вороною бути добре, що це легко. Такі люди сильні – їхня сила ховається у їхній оригінальності!