Твір на тему «Майбутнє Івася» за поемою «Катерина» Т. Шевченка
Answers & Comments
ТОНЬКА11
Я чую чудове українське імя Катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіянийсумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми Т. Г Шевченка. Здитиною на руках, у латаній світині, «на плечах торбина, а в руках ціпок»,ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак, злоїдолі. Та хіба ж міг захистити її цей ціпок гнану всіма одиноку і нещасну жінкувід жорстокого життя? Звичайно ж, ні в якому разі, тому й фінал поемитрагічний, але все ж таки закономірний Катерина втопилася, залишивши сила наволю долі.Великий Кобзар українського народу Т. Шевченко був справжнім оборонцемпростої жінки. Його поетичне слово стало надійним захистом Катерини, Оксани,Сліпої, Ганни, та багатьох інших героїнь його творів. Катериною звали і старшусестру поета. Може саме тому через сестру, яка потребувала братерськоїпідтримки, Т. Шевченко і сприймав усіх українських жінок. Захищаючи її, глибокоспівчуваючи жіночій долі, він відтворює образ Катерини і радить «шануватися,щоб не довелося москаля шукати», прагнучи застерегти її від необачного вчинку.Та героїня поеми «як знало серденько…», щиро закохується саме у москаля.Природні і глибокі негоди у житті цієї жінки, але вона впевнена, що «милого якспівати, любо й потужити». Далі перед нами розгортається трагічне і жорстокежиття молодої жінки-покритки. Спочатку Катерина ще сподівається на поверненнясвого коханого, але потім розуміє усю марність своїх сподівань. Катерина Гіркоплаче над своєю долею, а після того, як народжується син, її життя стає зовсімнестерпним. Її зневажають, від неї усі відвертаються.Ми бачимо, що Т. Шевченко жорстоке ставлення оточуючих до обманутої дівчини:
Катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина.Дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. Очізалиті гіркими сльозами, Катерина нічого не бачить:«тільки сина пригортає, цілує та плаче».Та саме заради цього Катерина вирішує жити далі, саме заради сина вонаготова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. Знайти дитинібатька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у життіКатерини. І ось іде Катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, аполем свище завірюха. Іде вона, ледве шкандибає…Катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування тапрокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та переборотисором їй допомагає любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю Івася.Врешті-решт Катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. Вона прагневикликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б довласного сина. Та це ні до чого не привело, і Катерина зі своїм сином булазречень на поневіряння до кінця свого життя. Мабуть тому вона і зважилася накрайній крок, залишивши сина напризволяще.Досить важко представити собі подальшу долю Івася. Але в ті часи шлях утаких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпихмандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. Не скажеш,що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особистосподіваюся, адже Івася мені дуже шкода
Answers & Comments
Катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина.Дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. Очізалиті гіркими сльозами, Катерина нічого не бачить:«тільки сина пригортає, цілує та плаче».Та саме заради цього Катерина вирішує жити далі, саме заради сина вонаготова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. Знайти дитинібатька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у життіКатерини. І ось іде Катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, аполем свище завірюха. Іде вона, ледве шкандибає…Катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування тапрокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та переборотисором їй допомагає любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю Івася.Врешті-решт Катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. Вона прагневикликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б довласного сина. Та це ні до чого не привело, і Катерина зі своїм сином булазречень на поневіряння до кінця свого життя. Мабуть тому вона і зважилася накрайній крок, залишивши сина напризволяще.Досить важко представити собі подальшу долю Івася. Але в ті часи шлях утаких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпихмандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. Не скажеш,що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особистосподіваюся, адже Івася мені дуже шкода