Важливу сторінку української народної словесності становлятьдуми та історичні пісні. Вони представляють масштабну епічну картинуісторичного життя українського народу. Думами називають епічні та ліро-епічнітвори на історико-героїчну та соціально-побутову тематику, які виконуютьсяречитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Дума як жанр народноїпоезії сформувалась у XV ст. Найдавніші повні записи дум відомі ще з XVII ст.Термін дума в сучасному його розумінні утвердився на початку XIX ст., тоді жбуло зібрано й записано більшість відомих дум.
Жанр думи вимагає від виконавця високого рівня професійноїпідготовки. Виконавців народних дум називають кобзарями, бандуристами,лірниками. Щоб оволодіти необхідною технікою гри, кобзар нерідко проходивдосить тривалий період учнівства.
Існували навіть спеціальні школи кобзарської майстерності.
Тематика дум різноманітна. Серед них є твори наісторико-героїчні теми, в яких змальовано боротьбу українського народу протичужоземних загарбників («Козак Голота», «Івась Удовиченко, Коновченко», «ОтаманМатяш старий»). У цих творах народ уславлює своїх героїв, підносить почуттяпатріотизму. В окремий цикл виділяються думи, які розповідають про перебуванняполонених у неволі, їх поневіряння, прагнення вирватися з чужини та повернутисяна батьківщину («Плач невольників», «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», Втечатрьох братів із города Азова, з турецької неволі»). Чимало дум присвяченозмалюванню подій національно-визвольної війни 1648-1654 рр„ під проводомгетьмана Богдана Хмельницького (« Хмельницький та Барабаш », «Перемога підКорсунем», «Хмельницький і Василій Молдавський»), У них оспівується героїкавизвольної війни, дається висока оцінка діяльності гетьмана та найкращихпредставників козацької старшини. В деяких думах розкриваються побутові теми,що пов’язані переважно з морально-етичними аспектами народного життя («Удова ітри сини», «Брат і сестра»).
Думи мають специфічну, властиву тільки для них художнюорганізацію. Практично кожна дума має зачин (заспів, заплачку) і традиційнукінцівку (славослів’я). Особливістю думи є використання нерівноскладового вірша(від чотирьох до тридцяти складів у рядку). Думи не мають поділу на строфи,натомість складаються з мовних тирад, або періодів, з різною кількістю рядків,причому кожна тирада формулює окрему завершену думку. Дума, як правило,використовує дієслівну риму, що надає виконавцям широкий простір дляімпровізації у достижения и трагедии 20 века.
З народними думами тематично споріднені історичні пісні. Вони,як і думи, виникли ще в XV ст. У них розповідається про справжні історичніподії та реальних історичних осіб. Допускаючи елемент художнього домислу,історичні пісні не містять фантастики та уникають надмірної гіперболізації.Вони мають строфічну будову та використовують рівноскладове віршування. Вцентрі історичної пісні - драматична подія, яка проливає світло на характерпевної історичної епохи. В історичних піснях яскраво виявилась народна свідомість:у них даються засновані на принципах народної моралі характеристики подій таособистостей, висловлюється критичний, оціночний погляд на соціальні процеси.Тематично історичні пісні пов’язані з різними епізодами боротьби народу протичужоземної експансії та з громадянськими процесами в українському суспільстві.
Думи та історичні пісні відіграли помітну роль у процесістановлення національної самосвідомості українців. Вони фіксували й поширюваликолективний досвід та трагедии, який сприяв утвердженню в народнійпам’яті уявлення про спільну історичну долю етнічної спільноти. Ці творивідчутно вплинули на розвиток художньої літератури, постачаючи теми, мотиви таобрази з українського історичного життя.
valedi
Скорочення: Українську народну словесність становлять думи та історичні пісні. Вони, як і народні пісні,виникли ще в 15ст. Серед них є твори на історико-героїчні теми,в яких змальовано боротьбу українського народу з чужоземними загарбниками(«Козак Голота»). Окремо виділяються думи, які розповідають про полонених(«Маруся Богуславка»,«Самійло Кішка»,«Втеча трьох братів із города Азова,з турецької неволі»). Кожна дума має зачин(заспів,заплачку)і традиційну кінцівку(славослів’я).
Answers & Comments
Verified answer
Важливу сторінку української народної словесності становлятьдуми та історичні пісні. Вони представляють масштабну епічну картинуісторичного життя українського народу. Думами називають епічні та ліро-епічнітвори на історико-героїчну та соціально-побутову тематику, які виконуютьсяречитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Дума як жанр народноїпоезії сформувалась у XV ст. Найдавніші повні записи дум відомі ще з XVII ст.Термін дума в сучасному його розумінні утвердився на початку XIX ст., тоді жбуло зібрано й записано більшість відомих дум.
Жанр думи вимагає від виконавця високого рівня професійноїпідготовки. Виконавців народних дум називають кобзарями, бандуристами,лірниками. Щоб оволодіти необхідною технікою гри, кобзар нерідко проходивдосить тривалий період учнівства.
Існували навіть спеціальні школи кобзарської майстерності.
Тематика дум різноманітна. Серед них є твори наісторико-героїчні теми, в яких змальовано боротьбу українського народу протичужоземних загарбників («Козак Голота», «Івась Удовиченко, Коновченко», «ОтаманМатяш старий»). У цих творах народ уславлює своїх героїв, підносить почуттяпатріотизму. В окремий цикл виділяються думи, які розповідають про перебуванняполонених у неволі, їх поневіряння, прагнення вирватися з чужини та повернутисяна батьківщину («Плач невольників», «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», Втечатрьох братів із города Азова, з турецької неволі»). Чимало дум присвяченозмалюванню подій національно-визвольної війни 1648-1654 рр„ під проводомгетьмана Богдана Хмельницького (« Хмельницький та Барабаш », «Перемога підКорсунем», «Хмельницький і Василій Молдавський»), У них оспівується героїкавизвольної війни, дається висока оцінка діяльності гетьмана та найкращихпредставників козацької старшини. В деяких думах розкриваються побутові теми,що пов’язані переважно з морально-етичними аспектами народного життя («Удова ітри сини», «Брат і сестра»).
Думи мають специфічну, властиву тільки для них художнюорганізацію. Практично кожна дума має зачин (заспів, заплачку) і традиційнукінцівку (славослів’я). Особливістю думи є використання нерівноскладового вірша(від чотирьох до тридцяти складів у рядку). Думи не мають поділу на строфи,натомість складаються з мовних тирад, або періодів, з різною кількістю рядків,причому кожна тирада формулює окрему завершену думку. Дума, як правило,використовує дієслівну риму, що надає виконавцям широкий простір дляімпровізації у достижения и трагедии 20 века.
З народними думами тематично споріднені історичні пісні. Вони,як і думи, виникли ще в XV ст. У них розповідається про справжні історичніподії та реальних історичних осіб. Допускаючи елемент художнього домислу,історичні пісні не містять фантастики та уникають надмірної гіперболізації.Вони мають строфічну будову та використовують рівноскладове віршування. Вцентрі історичної пісні - драматична подія, яка проливає світло на характерпевної історичної епохи. В історичних піснях яскраво виявилась народна свідомість:у них даються засновані на принципах народної моралі характеристики подій таособистостей, висловлюється критичний, оціночний погляд на соціальні процеси.Тематично історичні пісні пов’язані з різними епізодами боротьби народу протичужоземної експансії та з громадянськими процесами в українському суспільстві.
Думи та історичні пісні відіграли помітну роль у процесістановлення національної самосвідомості українців. Вони фіксували й поширюваликолективний досвід та трагедии, який сприяв утвердженню в народнійпам’яті уявлення про спільну історичну долю етнічної спільноти. Ці творивідчутно вплинули на розвиток художньої літератури, постачаючи теми, мотиви таобрази з українського історичного життя.