Твір-оповідання на тему "пригода в лісі" (бажано з маленьким діалогом).Будь-ласка швиденько...
Answers & Comments
nkonchakovskay
Майже щоліта я їжджу до бабусі в село Веселе. Там у мене є приятельАндрій. Він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєїбабусі з міста. Андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любитьприхвастнуть, та й боязкуватий малість: Один раз пішли ми з Андрієм ііншими хлопцями в ліс. Довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці.День уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. Ідемо, різніцікаві випадки з життя один одному розповідаємо. А Андрюшка що нескаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. Мипосміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. Але отутнедалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. Загрозливий тупітнасувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, сталонебагато не по собі. Але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, щоїм ничуточки не страшно.Андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався вгусті колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав намзвідти знаки. Незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялисяреготати, витягаючи Андрюшку із чагарнику. Виявляється, за пагорбомпролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. Так ми,міські, злякалися звичайних корів, а Андрій цим летом більше нехвастався.2 варіантІз приходом осіни починається грибна пора. По вихідним ми всієюродиною сідаємо на електричку і їдемо в ліс. У кожного в руках більшийкошик, а за спиною - рюкзак з їжею й теплими речами.У цю неділю асі було як звичайно. паровоз, Що Пихкає, привіз нас настанцію о шостій годині ранку. Ми відправилися по стежці в глиб лісу,любуючись золотавим листям і радуючись тихій сонячній погоді.Після недовгого привалу й сніданку почалося «грибне полювання».Грибів виявилося сила-силенна: і сироїжки, і маслюки, і білі, ілисички... Більші й зовсім малюсінькі, які є смачніше всього. Ми такзахопилися, що зовсім забули про необхідність запам'ятовувати дорогу, аколи спробували зорієнтуватися, зрозуміли, що... заблудилися.Спочатку я дуже зрадів: от було б здорово заночувати в лісі! Але мамашвидко остудила мій запал, сказавши, що осінні ночі холодні, та й спатине на чому - спальники-те ми не взяли. Тому було вирішено вибиратися.Ми рушили навмання, голосно кричачи «агов! агов!». На щастя, незабаромнам зустрілися інші грибники, які й вивели нас на станцію.Додому ми повернулися утомлені, але з повними кошиками грибів. Так, ця пригода запам'ятається мені надовго.
Answers & Comments