Юшка з риби! Де ви, поети й композитори, щоб оспівати це чудо з чудес,
Царицю всіх страв і натхнення рибалок? Немає таких поетів і композиторів. Бо й досі клекоче, умліває, парує на веселому багатті неопоетизована та неомузичена юшка з риби.
Нашу юшку мав готувати рибалка Василь. Узявши велике емальоване відро, він налив у нього води. Відро було куплене Василевою жінкою, щоб тримати дощову воду. Василь поцупив його з дому, сподіваючись непомітно привезти й поставити на місце.
На які тільки жертви не йде кожен рибалка заради юшки з риби! Юшки з линами, карасями, окунцями й щуками! Отієї, що незрівнянно пахне димком і укропом, рибою й перцем, розливається по алюмінієвих мисочках та кухлях! Тієї, що побожно сьорбається лише з дерев’яної ложки!
Було розкладене багаття, начищена риба й картопля, приготовлена цибуля, петрушка, перець, часник, укріп і шмат старого сала, чомусь схожий на брусок мила. Над усім цим Василь почав священнодіяти.
Спочатку Василь засипав у воду дрібну рибу. Коли та риба добре розварилася, Василь її викинув і засипав іншу, трохи крупнішу. Потім і цю викинув. Аж тоді вже поклав найкрупнішу рибу.Оточивши багаття, зголоднілі рибалки уважно стежило за відром. Юшка в ньому кипіла й булькотіла. Часом випливали довгі голови щук, виринали широкі спини карасів. Проте чомусь було багато піни. Василь терпляче визбирував її ополоником і пояснював, що то риба саме уварюється. А як не стане піна йти, значить риба вже готова.
Юшка кипіла п’ять хвилин, кипіла десять, двадцять, а піни все ставало більше й більше. Василь аж упрів, її визбируючи. Може, якась злюща рибина попалася?
Нарешті Василь посолив юшку. Коли він подав команду, рибалки обережно зняли відро й урочисто поставили на найпочеснішому місці посеред накраяного хліба, мисок і чашок.
Першим сьорбнув Петро. Сьорбнув й скам’янів, широко розкривши рота. Потім, схопившись за живіт, прожогом кинувся до річки.
Боязко поглядаючи на почервонілого Петра, Василь набрав повен ополоник і послав до рота. Якусь мить він сидів, безтямно витріщивши очі, потім і собі щодуху поскакав до річки.
Answers & Comments
Ответ:
Юшка з риби! Де ви, поети й композитори, щоб оспівати це чудо з чудес,
Царицю всіх страв і натхнення рибалок? Немає таких поетів і композиторів. Бо й досі клекоче, умліває, парує на веселому багатті неопоетизована та неомузичена юшка з риби.
Нашу юшку мав готувати рибалка Василь. Узявши велике емальоване відро, він налив у нього води. Відро було куплене Василевою жінкою, щоб тримати дощову воду. Василь поцупив його з дому, сподіваючись непомітно привезти й поставити на місце.
На які тільки жертви не йде кожен рибалка заради юшки з риби! Юшки з линами, карасями, окунцями й щуками! Отієї, що незрівнянно пахне димком і укропом, рибою й перцем, розливається по алюмінієвих мисочках та кухлях! Тієї, що побожно сьорбається лише з дерев’яної ложки!
Було розкладене багаття, начищена риба й картопля, приготовлена цибуля, петрушка, перець, часник, укріп і шмат старого сала, чомусь схожий на брусок мила. Над усім цим Василь почав священнодіяти.
Спочатку Василь засипав у воду дрібну рибу. Коли та риба добре розварилася, Василь її викинув і засипав іншу, трохи крупнішу. Потім і цю викинув. Аж тоді вже поклав найкрупнішу рибу.Оточивши багаття, зголоднілі рибалки уважно стежило за відром. Юшка в ньому кипіла й булькотіла. Часом випливали довгі голови щук, виринали широкі спини карасів. Проте чомусь було багато піни. Василь терпляче визбирував її ополоником і пояснював, що то риба саме уварюється. А як не стане піна йти, значить риба вже готова.
Юшка кипіла п’ять хвилин, кипіла десять, двадцять, а піни все ставало більше й більше. Василь аж упрів, її визбируючи. Може, якась злюща рибина попалася?
Нарешті Василь посолив юшку. Коли він подав команду, рибалки обережно зняли відро й урочисто поставили на найпочеснішому місці посеред накраяного хліба, мисок і чашок.
Першим сьорбнув Петро. Сьорбнув й скам’янів, широко розкривши рота. Потім, схопившись за живіт, прожогом кинувся до річки.
Боязко поглядаючи на почервонілого Петра, Василь набрав повен ополоник і послав до рота. Якусь мить він сидів, безтямно витріщивши очі, потім і собі щодуху поскакав до річки.