Andreysokirko
Українська мова мій улюблений урок . Нас вчать ... . Сьогодні нам розповідали ...
2 votes Thanks 6
Yulia11102Мова – це духовна скарбниця нації, її серце,словом людина може передати найпотаємніше, свої мрії, бажання,сподівання, надії… Але чи замислюємося ми над всією значущістю цієїскарбниці, і тим, що саме по ній сприймають народ, його звичаї,традиції? На мою думку, українська мова – відображення нашоїнаціональної культури, адже вона пройшла крізь всі заборони разом ізнародом, який, нажаль, тепер цурається її, показуючи неповагу, передусім до самого себе.
Прикладом того, що саме у слові культурна сила народу є те, що нашамова мала складний шлях розвитку і численні заборони з приводу їїпризнання. Проте українці об’єднувалися і робили все, аби їхнє слововдосконалювалося та передавалося нащадкам з покоління в покоління. Саметаким чином до нашого часу дійшли культура,досвід, мудрість, звичаїпращурів, бо вони занесли до мовної скарбниці все те, чим маємо пишатисязараз ми. Чи була б Україна відома, якби не мова, котрою писали своїневмирущі твори найвизначніші письменники та поети, такі, як Шевченко,Франко, Леся Українка, Котляревський. Я гадаю, що ні, адже саме по цихлюдях знає Україну світ. Тож слово – криниця з якої ми черпаємо розумікрасу наших традицій, по яких можна побачити культуру нації.
Іншим прикладом того, що мова є відображенням народу є йогоставлення до рідного слова. Нажаль, у сучасні часи більшість людей, якіпроживають на теренах України, спілкується таким – собі суржиком, тобтозмішують іноземні слова з українськими, або ж взагалі говорятьросійською, бо державної мови цураються і вважають її не престижною.Особисто я знаю тільки кількох осіб,котрі не зважають на ці новітенденції мовлення. Інші ж на запитання чому ти не розмовляєш рідноюмовою сміються в лице та кажуть, що це не модно. Я не схвалюю такогоставлення, бо мова – це багатство, послане народу Богом і не можнавідмовлятися від неї, як роблять це люди в нашій країні. Це загрожуєзанепаду і зміні слів, формованих в продовж віків. Олесь Гончар казав:«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати повагидо себе», і це дійсно так, адже люди, що не мають поваги до духовноїскарбниці свого народу, є духовно убогими. Я сподіваюся, що українцізрозуміють це, бо мова – обличчя нації, її культури, тож якщо ми хочемо,щоб Україну поважали інші, то маємо навчитися шанувати своє слово інасамперед себе.
Отже, мова – це відображення нашої національної культури, бо вонапоказала через що пройшов наш народ, вистояла всі заборони, якпереконливо свідчать про це наведені епізоди та приклад з власногожиття.
Answers & Comments
Прикладом того, що саме у слові культурна сила народу є те, що нашамова мала складний шлях розвитку і численні заборони з приводу їїпризнання. Проте українці об’єднувалися і робили все, аби їхнє слововдосконалювалося та передавалося нащадкам з покоління в покоління. Саметаким чином до нашого часу дійшли культура,досвід, мудрість, звичаїпращурів, бо вони занесли до мовної скарбниці все те, чим маємо пишатисязараз ми. Чи була б Україна відома, якби не мова, котрою писали своїневмирущі твори найвизначніші письменники та поети, такі, як Шевченко,Франко, Леся Українка, Котляревський. Я гадаю, що ні, адже саме по цихлюдях знає Україну світ. Тож слово – криниця з якої ми черпаємо розумікрасу наших традицій, по яких можна побачити культуру нації.
Іншим прикладом того, що мова є відображенням народу є йогоставлення до рідного слова. Нажаль, у сучасні часи більшість людей, якіпроживають на теренах України, спілкується таким – собі суржиком, тобтозмішують іноземні слова з українськими, або ж взагалі говорятьросійською, бо державної мови цураються і вважають її не престижною.Особисто я знаю тільки кількох осіб,котрі не зважають на ці новітенденції мовлення. Інші ж на запитання чому ти не розмовляєш рідноюмовою сміються в лице та кажуть, що це не модно. Я не схвалюю такогоставлення, бо мова – це багатство, послане народу Богом і не можнавідмовлятися від неї, як роблять це люди в нашій країні. Це загрожуєзанепаду і зміні слів, формованих в продовж віків. Олесь Гончар казав:«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати повагидо себе», і це дійсно так, адже люди, що не мають поваги до духовноїскарбниці свого народу, є духовно убогими. Я сподіваюся, що українцізрозуміють це, бо мова – обличчя нації, її культури, тож якщо ми хочемо,щоб Україну поважали інші, то маємо навчитися шанувати своє слово інасамперед себе.
Отже, мова – це відображення нашої національної культури, бо вонапоказала через що пройшов наш народ, вистояла всі заборони, якпереконливо свідчать про це наведені епізоди та приклад з власногожиття.