Одного разу, йдучи лісом, Ассоль зустріла дивного чоловіка, який розповів їй казку про кораблі з пурпуровими вітрилами. Дівчинка повірила в цю казку, зробила її частиною свого життя, частиною своєї душі — своєю мрією. І, не зважаючи на глузування, почала чекати свого принца. Вона знала, що настане день, коли він припливе за нею і скаже: «Здрастуй, Ассоль! Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні та приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство». Хитромудрими шляхами йдуть до зустрічі дві людини, створені один для одного. Світ Артура Грея зовсім не схожий на життя в приморській селі, в якій живуть Ассоль і її батько. Йому доступні багатство і розкіш, але Артур не схильний вести спосіб життя, належний йому за правом йародження. Він наділений живою душею, мріє про море і вітрила. Ця мрія приводить до того, що Грей стає моряком. «Він народився капітаном, хотів бути ним і став ним».
Одного разу його корабель випадково прибило до берега біля селища, де жила Ассоль. Ідучи лісом, юнак побачив сплячу дівчину, і вона пробудила неабиякі почуття в його душі. Він дивився- ца неї не лише очима, а зовсім інакше: «Усе зрушилося, усе усміхнулося в ньому». Пізніше в таверні він запитав, хто ця дівчина, і йому з посмішкою розповіли історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з пурпуровими ві¬трилами.
«Неначе дві струни зазвучали разом...» Юнак вирішив, що мрія прекрасної незнайомки неодмінно повинна здійснитися. І він повинен цьому зарадити. До того ж для себе він вирішив, що ця дівчина неодмінно стане його дружиною. Грей наказав виготовити для свого корабля вітрила з пурпурового шовку. Крім того, він зібрав музикантів, які могли б грати так, щоб змусити плакати серця. Адже «море і кохання не терплять педантів». І, коли все було готове, він вмирушив назустріч своїй мрії.
Тим часом, нічого не підозрюючи Ассоль дивилася на море, обведене золотою ниткою на горизонті і кидає до ніг дівчини червоні відблиски. Там, на краю світу, відбувалося те, про що вона так довго мріяла. І ось вже настав той ранок, коли до берега підійшов прекрасний корабель з палаючими червоним вогнем вітрилами. А там був він — той, кого вона давно чекала. «Він дивився на неї з усмішкою, яка гріла і квапила». І Ассоль із криком: «Я тут! Я тут! Це я!», — кинулася до нього просто по воді.
Answers & Comments
Одного разу, йдучи лісом, Ассоль зустріла дивного чоловіка, який розповів їй казку про кораблі з пурпуровими вітрилами. Дівчинка повірила в цю казку, зробила її частиною свого життя, частиною своєї душі — своєю мрією. І, не зважаючи на глузування, почала чекати свого принца. Вона знала, що настане день, коли він припливе за нею і скаже: «Здрастуй, Ассоль! Далеко-далеко звідси я побачив тебе уві сні та приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство». Хитромудрими шляхами йдуть до зустрічі дві людини, створені один для одного. Світ Артура Грея зовсім не схожий на життя в приморській селі, в якій живуть Ассоль і її батько. Йому доступні багатство і розкіш, але Артур не схильний вести спосіб життя, належний йому за правом йародження. Він наділений живою душею, мріє про море і вітрила. Ця мрія приводить до того, що Грей стає моряком. «Він народився капітаном, хотів бути ним і став ним».
Одного разу його корабель випадково прибило до берега біля селища, де жила Ассоль. Ідучи лісом, юнак побачив сплячу дівчину, і вона пробудила неабиякі почуття в його душі. Він дивився- ца неї не лише очима, а зовсім інакше: «Усе зрушилося, усе усміхнулося в ньому». Пізніше в таверні він запитав, хто ця дівчина, і йому з посмішкою розповіли історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з пурпуровими ві¬трилами.
«Неначе дві струни зазвучали разом...» Юнак вирішив, що мрія прекрасної незнайомки неодмінно повинна здійснитися. І він повинен цьому зарадити. До того ж для себе він вирішив, що ця дівчина неодмінно стане його дружиною. Грей наказав виготовити для свого корабля вітрила з пурпурового шовку. Крім того, він зібрав музикантів, які могли б грати так, щоб змусити плакати серця. Адже «море і кохання не терплять педантів». І, коли все було готове, він вмирушив назустріч своїй мрії.
Тим часом, нічого не підозрюючи Ассоль дивилася на море, обведене золотою ниткою на горизонті і кидає до ніг дівчини червоні відблиски. Там, на краю світу, відбувалося те, про що вона так довго мріяла. І ось вже настав той ранок, коли до берега підійшов прекрасний корабель з палаючими червоним вогнем вітрилами. А там був він — той, кого вона давно чекала. «Він дивився на неї з усмішкою, яка гріла і квапила». І Ассоль із криком: «Я тут! Я тут! Це я!», — кинулася до нього просто по воді.