Природа завжди була, є і буде джерелом матеріальних та духовних благ для людини. Людина, як невід’ємна частина природи, має коритися її законам. Природа і людина тісно взаємопов’язані і мають вплив одна на одну. чарівний світ природи оточує кожного з нас звідусіль. Природа завжди була життям для людей. Це розуміли наші предки і вшановували її, обожествляли, адже їхнє життя багато у чому залежало від милості природи. Та не всі сьогодні розуміють, що красу, яка оточує нас, дуже легко знищити. Природа – вона жива, а кожна жива істота досить вразлива. Зараз нам приємно спостерігати, як розпускаються на деревах листочки, розквітають перші квіточки…
Саме так розквітала і лісова царівна Мавка з драми-феєрії «Лісова пісня» під променями кохання Лукаша… У цьому творі письменниця показує високі почуття, гармонію людини і природи. Мавка – лісова красуня, яка оживає разом з весною. Вона, дитя природи, покохала Лукаша, звичайного сільського хлопця, людину. Дівчина закохується щиро і віддано, сприймаючи це почуття як річ природну, не пов’язану з вигодою чи користю. Вона не знає значення слова «зрада», адже її душа – чиста і вразлива, ніжна і мрійлива. Дівчина йде жити у людський будинок, аби бути з коханим, лишає ліс, у якому пройшло її життя… Але ж Мавка нерозривно пов’язана з природою, адже вона – її донька. Кожне дерево у лісі, кожну квітку дівчина любить і знає, до всього ставиться з повагою… Вона не може жати жито, бо в ньому живе польова русалка, не дозволяє Лукашу зламати гілку верби, бо вважає її своєю матір’ю… Мавка не може жити у світі людей, де не поважають і не цінують світу природи, до якого належить і вона сама. Дівчина залишається чужою у цьому жорстокому і незрозумілому світі. Навіть її щире і світле кохання не може повернути втраченої гармонії… Можливо, таким чином Леся Українка прагнула показати, що ми нищимо все живе, чисте і справжнє, що опиняється поряд з нами?.. Адже не змогла Мавка, дитя природи, вижити у нашому людському світі…
Людиною,близькою до природи, у драмі зображено і дядька Лева. Його вважають головним у лісі, він мудрістю та добротою заслужив навіть повагу самого Лісовика. Дядько Лев розумів світ природи, вважав її живою, тому і був щасливим поряд з нею.
Навіть втративши себе та життя Мавка залишається частиною природи – перетворюється на вербу…
Леся Українка намагається донести до нас думку, що ми – частина природи, а сама природа – прекрасна й ніжна, її слід любити і охороняти. Адже зруйнувавши гармонію між природою і нами, людьми, ми втратимо дуже багато – самих себе. Тож ще не пізно зрозуміти, що людина і природа – це єдине ціле.
Answers & Comments
Ответ:
Природа завжди була, є і буде джерелом матеріальних та духовних благ для людини. Людина, як невід’ємна частина природи, має коритися її законам. Природа і людина тісно взаємопов’язані і мають вплив одна на одну. чарівний світ природи оточує кожного з нас звідусіль. Природа завжди була життям для людей. Це розуміли наші предки і вшановували її, обожествляли, адже їхнє життя багато у чому залежало від милості природи. Та не всі сьогодні розуміють, що красу, яка оточує нас, дуже легко знищити. Природа – вона жива, а кожна жива істота досить вразлива. Зараз нам приємно спостерігати, як розпускаються на деревах листочки, розквітають перші квіточки…
Саме так розквітала і лісова царівна Мавка з драми-феєрії «Лісова пісня» під променями кохання Лукаша… У цьому творі письменниця показує високі почуття, гармонію людини і природи. Мавка – лісова красуня, яка оживає разом з весною. Вона, дитя природи, покохала Лукаша, звичайного сільського хлопця, людину. Дівчина закохується щиро і віддано, сприймаючи це почуття як річ природну, не пов’язану з вигодою чи користю. Вона не знає значення слова «зрада», адже її душа – чиста і вразлива, ніжна і мрійлива. Дівчина йде жити у людський будинок, аби бути з коханим, лишає ліс, у якому пройшло її життя… Але ж Мавка нерозривно пов’язана з природою, адже вона – її донька. Кожне дерево у лісі, кожну квітку дівчина любить і знає, до всього ставиться з повагою… Вона не може жати жито, бо в ньому живе польова русалка, не дозволяє Лукашу зламати гілку верби, бо вважає її своєю матір’ю… Мавка не може жити у світі людей, де не поважають і не цінують світу природи, до якого належить і вона сама. Дівчина залишається чужою у цьому жорстокому і незрозумілому світі. Навіть її щире і світле кохання не може повернути втраченої гармонії… Можливо, таким чином Леся Українка прагнула показати, що ми нищимо все живе, чисте і справжнє, що опиняється поряд з нами?.. Адже не змогла Мавка, дитя природи, вижити у нашому людському світі…
Людиною,близькою до природи, у драмі зображено і дядька Лева. Його вважають головним у лісі, він мудрістю та добротою заслужив навіть повагу самого Лісовика. Дядько Лев розумів світ природи, вважав її живою, тому і був щасливим поряд з нею.
Навіть втративши себе та життя Мавка залишається частиною природи – перетворюється на вербу…
Леся Українка намагається донести до нас думку, що ми – частина природи, а сама природа – прекрасна й ніжна, її слід любити і охороняти. Адже зруйнувавши гармонію між природою і нами, людьми, ми втратимо дуже багато – самих себе. Тож ще не пізно зрозуміти, що людина і природа – це єдине ціле.