Загальновідомо, що інтелігенція, боронячи українські звичаї, культуру, релігію і українське слово, відіграла важливу роль у формуванні суспільства. Поет – це та людина, котра, незалежно від власного життєвого становища, здатна словом підтримати як морально, так і духовно свій народ, коли він найбільше цього потребує. Саме Шевченко вперше в історії порушив проблему соціальних низів. Завдяки його творчості, українська література вивела із забуття всю націю закріпаченого населення. У своїх творах великий Кобзар пристрасно ставав на захист гноблених, викриваючи й засуджуючи тих, хто знущався з народу.

Поезія Тараса Шевченка була і є могутньою зброєю в руках українців, вона стала променем світла, який вселяє надію та дає силу для боротьби, а сам Кобзар – неначе сонце, яке досі яскраво світить нам у цей складний, тривожний час.

Не малюйте Шевченка плебеєм

У кріпацькій пошарпаній свиті —

Я в нім бачу лише Прометея

У одежі, із сонця відлитій.

Послідовницею, котра надихнулася революційним духом Шевченка та змогла підхопити і пронести його думку, стала Леся Українка, чия доля, і творчість перегукується з долею Тараса. Незламність тендітної жінки є справжнім прикладом терпимості та героїзму.

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука?

Чи пісня й думка кволі?

Леся Українка, як і Тарас Шевченко, не зламалася під гнітом життєвих труднощів, а через свою поезію та громадську активність вчила кожного українця боротися за своє щастя, вірити у краще майбутнє. Їхні твори сповнені оптимізму і незламної віри у життя, які, я впевненена, завжди надихатимуть людей, додаватимуть сили вистояти у часі випробувань. Особисто для мене поетичні рядки Лесі Українки стали життєвим кредом, яке допомагає не опускати руки у складних ситуаціях.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити — геть думи сумні!

Отримавши пропозицію взяти участь у конкурсі поезій, присвячених пам’яті Тараса Шевченка, я вирішила у своєму виступі поєднати творчість цих двох геніальних фундаторів поетичного слова. Адже творчість Тараса Шевченка і Лесі Українки, попри те, що, безумовно, є індивідуальною та особливою, має схожість, спільність, якусь єдину нитку, що поєднує їхні життєві долі та творчість. Мій виступ сподобався і учасникам конкурсу, і журі, яке одноголосно визнало мене переможницею. Дякую.