Пам’ятаєте відомий вираз: «Краса врятує світ»? Це дуже важко зрозуміти. Невже холодна краса мармурових статуй, чи мовчазність облич на відомих полотнах можуть кому-небудь завадити робити злі вчинки?
Краса — це загальне поняття. Вона властива не тільки творам мистецтва, а й людським стосункам та вчинкам. В усьому має бути гармонія, яка є мірою краси. Пошуками цієї краси займаються художниці Сью і Джонсі з невеликого квартала Грінич-Вілідж. Та ось Джонсі захворіла на пневмонію. Тоді від запалення легенів не було ліків і багато хто від цієї хвороби помирав.
Лікар, який прийшов лікувати Джонсі, сказав, що в неї є тільки один шанс на життя — коли дівчина сама захоче жити. Дуже важко смертельно хворій людині повірити у те, що можна одужати. Усе для цього робить краща подруга Джонсі, Сью. Вона намагається розвеселити подружку, та все марно. Для Джонсі втіленням смерті, яка настане скоро, була лоза, з якої поступово, листок за листком, осінній вітер обривав листя. Слабка Джонсі вважала, що смерть настане саме тоді, коли відірветься останній листок...
Автор знайомить нас ще з одним персонажем цієї трагічної історії — старим Берманом, якому було вже за шістдесят, а борода в нього була уся у завитках, як в Мойсея. «У мистецтві Берман був невдахою...» — так характеризує письменник цього художника. Він давно кинув малювати, позував як натурник та дуже пиячив. Сью запрошує його позувати для свого твору і розповідає про хвору Джонсі. Берман приходив до студії і бачив з вікна останній листок на лозі. Саме він, ризикуючи здоров’ям під холодним дощем, намалював головний шедевр свого життя — зелений листок лози замість того, який зірвав вітер.
Листок був так реалістично намальований, що хвора Джонсі не помітила підміни, і саме він, цей листок, примусив її думати не про смерть, а про життя: якщо маленький листок так прагне жити, то треба і Джонсі робити те саме! Тому дівчина опанувала себе і потихеньку стала одужувати. Пізніше дівчата дізналися, що листок був намальований, а Берманові це коштувало життя.
Мабуть, це і є справжнє мистецтво — спроможність віддати своє життя заради іншого життя. Нікчемний невдаха Берман здійснює свій маленький подвиг — не заради слави чи грошей, або визнання. Для нього досить визнання однієї маленької дівчинки Джонсі, якій його малюнок допоміг подолати смерть.
Оповідання О. Генрі спонукає замислитись: що таке краса, ціна якої — життя. Твір О. Генрі — це розповідь про внутрішню красу людини, здатність її на добрі вчинки та самопожертву. Саме така краса — велика і жертовна — обов’язково врятує світ!
Answers & Comments
Пам’ятаєте відомий вираз: «Краса врятує світ»? Це дуже важко зрозуміти. Невже холодна краса мармурових статуй, чи мовчазність облич на відомих полотнах можуть кому-небудь завадити робити злі вчинки?
Краса — це загальне поняття. Вона властива не тільки творам мистецтва, а й людським стосункам та вчинкам. В усьому має бути гармонія, яка є мірою краси. Пошуками цієї краси займаються художниці Сью і Джонсі з невеликого квартала Грінич-Вілідж. Та ось Джонсі захворіла на пневмонію. Тоді від запалення легенів не було ліків і багато хто від цієї хвороби помирав.
Лікар, який прийшов лікувати Джонсі, сказав, що в неї є тільки один шанс на життя — коли дівчина сама захоче жити. Дуже важко смертельно хворій людині повірити у те, що можна одужати. Усе для цього робить краща подруга Джонсі, Сью. Вона намагається розвеселити подружку, та все марно. Для Джонсі втіленням смерті, яка настане скоро, була лоза, з якої поступово, листок за листком, осінній вітер обривав листя. Слабка Джонсі вважала, що смерть настане саме тоді, коли відірветься останній листок...
Автор знайомить нас ще з одним персонажем цієї трагічної історії — старим Берманом, якому було вже за шістдесят, а борода в нього була уся у завитках, як в Мойсея. «У мистецтві Берман був невдахою...» — так характеризує письменник цього художника. Він давно кинув малювати, позував як натурник та дуже пиячив. Сью запрошує його позувати для свого твору і розповідає про хвору Джонсі. Берман приходив до студії і бачив з вікна останній листок на лозі. Саме він, ризикуючи здоров’ям під холодним дощем, намалював головний шедевр свого життя — зелений листок лози замість того, який зірвав вітер.
Листок був так реалістично намальований, що хвора Джонсі не помітила підміни, і саме він, цей листок, примусив її думати не про смерть, а про життя: якщо маленький листок так прагне жити, то треба і Джонсі робити те саме! Тому дівчина опанувала себе і потихеньку стала одужувати. Пізніше дівчата дізналися, що листок був намальований, а Берманові це коштувало життя.
Мабуть, це і є справжнє мистецтво — спроможність віддати своє життя заради іншого життя. Нікчемний невдаха Берман здійснює свій маленький подвиг — не заради слави чи грошей, або визнання. Для нього досить визнання однієї маленької дівчинки Джонсі, якій його малюнок допоміг подолати смерть.
Оповідання О. Генрі спонукає замислитись: що таке краса, ціна якої — життя. Твір О. Генрі — це розповідь про внутрішню красу людини, здатність її на добрі вчинки та самопожертву. Саме така краса — велика і жертовна — обов’язково врятує світ!