Твір починається з того, як лебеді летять над хатою і несуть на крилах життя. Михайлик дивиться, і починає роздуми... Роздуми про життя та про все інше. Але, дід Дем'ян перебиває ці роздуми, та починає говорити про дари природи. І справді, яка гарна була природа. Зараз люди забули, за допомогою кого вони живуть, а раніше бережливо ставилися до неї. Михайлик у такому віці вмів вже рослинку посадити, а зараз рослини, які ще живуть, гинуть через сміття людей. Тоді кожен поважав природу, ніхто не смітив. Нехай тоді люди були неграмотні, але вони були розумніші у плані шанобливого ставлення до природи. Михайлик вже в огороді працював, та ще й мріяв вчитися. Зараз навпаки, і я вважаю, що це дуже погано.