Verified answer

Не знаю, як вам, але мені видається доситьдивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але рокамизалишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, вйого п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королевиВікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі,початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла упередмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку частовзагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. Ідля людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною,неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.

Еліза майже ніякої освіти немала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова ібудувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення,не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Алевона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професорХіггінс.

Що ж до українців, то вонивважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, ауніверситетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташованінавчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухомузалишку?

Нічого. Як і 100 років тому,правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняютьсятією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом,гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.

Як досконале знання мови впливаєна суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власнимиспостереженнями – ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинкиувімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від простолюдей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатівпарламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти,вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм неподобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно,примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.

Я хочу сказати, що в нашійкраїні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не єзапорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим,користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навітьдостатнього словникового запасу.

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоямова.