dasha170322Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
0 votes Thanks 0
Svetka15746
Щоденні уроки, веселі перерви, голосні дзвінки, чергування, зустрічі, злети, падіння, оцінки, закоханість, дружба, поспіх, канікули… Так проходить чудовий відрізок життя – дуже швидкоплинний та насичений, але дітям, мабуть, дійсно не варто помічати швидкості часу, лише іноді підводячи підсумки, коли знову відчиняються двері школи у День знань. Вже на порозі звичайного, здавалось, освітянського закладу починається шкільна родина. Тут в кожного є своє місце і за партою, і в колективі; є обов’язки та права; є бажання, мрії та їх втілення. Входячи до шкільного кабінету такими різними та несумісними, на перший погляд, учні досить швидко стають, наче одним організмом. Їх об’єднує взаємоповага, готовність допомогти у тяжку хвилину та розділити радість навпіл, і звичайно, шкільна мама – класний керівник. Вона може насварити бешкетника, порадіти успіхам чи владнати негаразди, вона обережно порадить і ніколи не пройде повз тебе, не помічаючи. Класний керівник навчає підставляти один одному плече і не бути байдужим, щоб не сталося.
Answers & Comments
Вже на порозі звичайного, здавалось, освітянського закладу починається шкільна родина. Тут в кожного є своє місце і за партою, і в колективі; є обов’язки та права; є бажання, мрії та їх втілення.
Входячи до шкільного кабінету такими різними та несумісними, на перший погляд, учні досить швидко стають, наче одним організмом. Їх об’єднує взаємоповага, готовність допомогти у тяжку хвилину та розділити радість навпіл, і звичайно, шкільна мама – класний керівник. Вона може насварити бешкетника, порадіти успіхам чи владнати негаразди, вона обережно порадить і ніколи не пройде повз тебе, не помічаючи. Класний керівник навчає підставляти один одному плече і не бути байдужим, щоб не сталося.