Ответ:

У тезах подаються результати дослідження людського фактору в науково-фантастичному дискурсі через призму антропологічної лінгвістики. Виявлено негативні моделі еволюції людини у жанрі наукової фантастики та підкреслено основну тематику творчості Рея Дугласа Бредбері

Ключові слова: антропоцентризм, еволюція людини, наукова фантастика, Бредбері, майбутнє

В тезисах приводятся результаты исследования человеческого фактора в научно-фантастическом дискурсе через призм антропологической лингвистики. Обнаружены негативные модели эволюции человека в жанре научной фантастики и подчеркнуто основную тематику творчества Рэя Дугласа Брэдбери

Ключевые слова: антропоцентризм, эволюция человека, научная фантастика, Брэдбери, будущее

The investigation deals with the results of the study of the anthropological factor in the science fiction discourse through the prism of anthropological linguistics. The paper distinguishes some negative models of human evolution in the genre of science fiction and emphasized on the central themes of Ray Douglas Bradbury‘s sci-fi prose

Key words: anthropocentrism, human evolution, science fiction, Bradbury, future

У лінгвістичній теорії художнього тексту все більш активно розвивається антропоцентричний напрям, в рамках якого літературний твір розглядається як втілення індивідуально-авторського способу сприйняття і організації картини світу. Можна стверджувати, що авторський художній текст великою мірою є антропоцентричним, що виражає індивідуальне сприйняття світу через власну когнітивну систему. Особливостями мови художнього дискурсу займались визначні українські та російські вчені, зокрема В.В. Виноградов, І.Р. Гальперін, Ю. М. Лотман, З.І. Хованська, Постовалова В.І.,  Попова З.Д., Матвєєва О.О. та інші. Було досліджено, що об’єднуючою рисою мови художніх творів є антропоцентризм – людський чинник у мові. Передусім, рисою “людського” в художньому тексті є авторська творчість. Художньо-літературна мова формується у вигляді конкретного ідіостилю автора. Спостерігається творче використання лексичних, фонетичних та граматичних явищ мови зі сторони письменника, які здійснюють певний естетичний вплив на читача [5, с. 69].

Про людські риси в художньому дискурсі говорить його тематика. Про що б не писав автор, ключовою темою будь-якого твору була, є і буде людина та життя. Навіть якщо головними чи другорядними персонажами у художньому творі виступають роботи, гуманоїди чи тварини, вони набувають рис людини, іншими словами – антропоморфізуються [5]. Таким чином, людина та її сутність є основним змістом художньої літератури на всіх її рівнях. Можна вважати, що людина є центром, який визначає напрямки сучасної лінгвістики, її методи, завдання, предмет. Недаремно видатна постать лінгвістики, В. Гумбольдт, називає людину феноменом, який визначає і об’єднує науку про мову.

Досліджуючи жанр наукової фантастики, звертаємось до постаті людини та еволюції людської особистості  у ньому. Як зазначають літературознавці, У ХХ столітті відбувається переосмислення релігійних, життєвих, повсякденних цінностей. Як наслідок, творці спрямовують свою увагу на майбутнє, шукаючи у ньому відповіді на багато питань, серед яких і питання майбутнього людства. Цю тему нам вдалось прослідкувати на прикладі негативних моделей у творах фантастів. Песимістичні прогнози фантаста та інших письменників цього жанру та епохи є свідченням не лише значних психологічних, соціальних зрушень через прогрес людства. Вони також є підтвердженням правдивості теорії регресивної природи еволюції “людини розумної”.

Є фактом те, що у творах фантастів людина постає швидше прикладом деградації, аніж прогресивного розвитку. Образ людини – це подекуди кволе створіння, з великою головою, ногами, як у павука та руками, які харчуються пігулками. Часто, людина стає жертвою односторонньої цивілізації, простим придатком конвеєрного виробництва. Її описують як інтелектуала у кволій тілесній оболонці [1].

Другий варіант так званого “сценарію еволюції людини” в гіршу сторону виглядає наступним чином. Людина не втрачає своєї людської подоби, але підпадає під владу машини, яка повністю нею керує, витісняючи її з усіх життєвих сфер. Машина годує, обігріває, освітлює, одягає, розважає, і що найгірше – замінює сім’ю, друзів, близьке коло спілкування. В кінцевому результаті машина поневолює людину. Місто, в якому проживає така людина нагадує вулик. У цьому вулику кожен живе у своїй “норі” і отримує все необхідне, а поза домівкою людина стає безпомічною та беззахисною. Врешті-решт, найбільшою трагедією обертається те, що людина втрачає здобуті знання, що віками передавались сім’ями із покоління до покоління. Пам’ять про історичні події, Землю, Сонце, квіти, зірки стають легендою, яка щоразу віддаляється від людини [1].  

Объяснение: