У чому феномен шістдесятництва
Зі спогадів Є. Сверстюка: «...Наше покоління формували різні середови- ща. Художники почали малювати те, чого раніше вони не малювали і що раніше ніяк не могло стати предметом їхньої творчості. У поетів почала
з’являтися якась свіжість і свобода. Паралельно розвивалася критика – у той час вона була дуже важливою. Люди чекали буквально кожного слова. Тогочас- на критика була не так глибокою, як гострою. Одначе якби хтось мене спитав, чи виступили в той час критики з якимись новими ідеями, то я б сказав, що в той час найважливіше завдання полягало в тому, щоб відкрити заборонені й спрофановані цінності...»


Як ви розумієте настанову для тогочасної критики «відкривати заборонені й спрофановані цінності»?