Ответ:

Фінікійські купці вели жваву торгівлю. Торгові записи слід було вести швидко. Ієрогліфи й клинопис були для цього надто складними. Фінікійці використали досвід єгиптян та вавилонян, у яких були знаки не тільки для слів, а й для окремих приголосних звуків. У кінці ІІ тисячоліття до н. е. у Фінікії було винайдено алфавіт. Він мав 22 знаки. Кожен знак відповідав окремому приголосному звуку й був літерою. Голосні звуки на письмі пропускалися. Наприклад, слово «цар» записувалось літерами ШР. Той, хто це читав, мусив сам здогадатися за змістом, що треба читати «шарру» («цар»). Писали фінікійці справа наліво. Літери нагадували зображення предметів, назви яких починалися з цих літер. Алфавіт був простішим і зручнішим за звичний клинопис. Тому він швидко поширився серед народів Близького Сходу, а згодом – і інших країн.